Fotoinform

Подія неординарна. Адже не кожного дня демонструються широкому загалу такі експонати, як фронтовий зошит та альбом митця, сторінки якого у чорнових ескізах і начерках зберігають реальні свідоцтва про життя, побут часів Другої світової. Зазначу, що від початку війни понад 500 професійних українських художників брало участь у бойових діях – повернулися, на жаль, десятки.
Микола Бондаренко (1914 – 1999) народився на Луганщині в селянській родині. Батько загинув у горнилі громадянської війни. Ось що пише сам Микола Гнатович в своїй автобіографії: "Дитинство моє пройшло у селі Картушино. Мати Прасковія Корніївна працювала після революції на шахті "Лобовські копі", що була поряд з селом, відкатницею, а я зі старшим братом Данилом навчався в початковій школі". Жага до знань привела молодого хлопця 1931 року до Київського художнього інституту, який він вимушений був залишити у 1934 у зв’язку з голодним життям та хворобою матері. Завершувати навчання поталанило лише від року 1939 у вищому на той час Одеському художньому училищі, звідки й пішов в армію, згодом і на фронт. "Всю Вітчизняну війну від самого її початку і до закінчення, включаючи участь у військових діях проти Японії, я знаходився в діючий Радянській армії. Демобілізований був у травні 1946 року у званні старшого лейтенанта" – писав у своїй автобіографії художник.
Микола Бондаренко, оперуповноважений відділу "СМЕРШ", всю війну возив із собою зошити і невеличкі альбоми, в яких робив замальовки щоденного фронтового життя, а також ескізи майбутніх картин, писав вірші та нотатки. Ось замальовка офіцерських зборів, поряд – начерк у кабінеті оперативника, пейзажні акварелі Угорщини, зарисовки Монголії, китайські провідники, жіночі портрети.
Тема війни стане головною і в подальшій творчості художника мирного часу, коли після демобілізації М.Бондаренко переїде жити у Кіровоград, яке визволяв узимку 1944 року. Саме так – "Визволення Кіровограда" – буде називатись одна з перших його великих робіт, а далі будуть "Прапор на рейхстазі", "Мечі на орала", "Солдати Великої Вітчизняної", "Степом, степом…", "Повернувся додому з перемогою", "Перехід через Хін-Ган", "Ветерани", триптих "Прокляття війні", діорама "Битва за Кіровоград".
Микола Бондаренко дотримувався в мистецтві офіційної лінії "соціалістичного реалізму", але було б помилкою розглядати його творчість лише як примусовість тоталітарної системи, скоріше, це був власний вибір художника, в якому знайшли відображення реалістичні тенденції, загалом притаманні українському образотворчому мистецтву радянської доби, підтвердженням чому є і фронтовий альбом малюнків художника, і його подальше творче життя.

Андрій НАДЄЖДІН,
провідний науковий співробітник
художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна

джерело