Fotoinform

А, по-друге, ці люди можуть не подобатися Києву, але в східних і південних областях у них є гарантований електорат. І до того ж усі вони з досвідом і авторитетом.
З Юрієм Бойком все зрозуміло: він може повернути Україні газ, а, стане прем'єром, розбереться з післявоєнним бардаком в економіці. Схожий досвід у нього є, коли він в 90-ті прийняв «ЛиНОС» в абсолютно жалюгідному стані і вивів на нормальний виробничий рівень. Потім успішно розвивав «Нафтогаз», який зараз його наступники перетворили на «валізу без ручки» і камінь на шиї бюджету.
Другий номер списку - екс-віце-прем'єр Олександр Вілкул - представляє дніпропетровську управлінську еліту. В області сім'ю Вілкулів знають і поважають.
Його батько був директором великих підприємств, мером Кривого Рогу і головою Дніпропетровської обласної ради. З усіма регаліями типу Державної премії в галузі науки і техніки. Сам Вілкул керував ГЗК. І дуже ефективно, треба сказати, керував. Як віце-прем'єр, він так само був ефективнішим від багатьох в Кабміні. Тому, голоси в Дніпропетровській області він забезпечить, незважаючи на підступи Коломойського.
Добкін. Третій номер списку. Щоб не говорили, але Харків його підтримує. І він може з харків'янами говорити. Це факт, який дуже не подобається багатьом, особливо, Авакову. Хоча навряд чи у когось зі списку є така мета: СПОДОБАТИСЯ пану Авакову.
От хто подобається багатьом – так це Нестор Шуфрич. Можна не приймати його ідеї, але те, як він їх відстоює, викликає повагу. Взявши Шуфрича в список «Опозиційний блок» отримав людину, яка не зрадить своїх.
У списку – Сергій Ларін. Людина конкретних справ. Добре знає парламентську роботу, на посту Кіровоградського губернатора мав довіру людей більше 70%. Нормальні люди й досі добрим словом згадують його роботу на Кіровоградщині і готові за нього голосувати.
В плюс Ларіну і той факт, що він не пішов у першій п’ятірці, хоча його Партія розвитку стала базою для «Опозиційного блоку». Ларіну для розкрутки, як партійному лідерові, не вистачило 5-6 місяців, але у нього є політичне майбутнє.
Наталія Королевська. Перший млинець в її самостійній політичній кар'єрі виявився глевким. Але так буває з новими партійними проектами. Одні проскакують як «Свобода» в 2012-му чи партія «Зелених» в 2002-ом. Інші – пролітають зовсім поруч від бар'єру.
Але Королевська - корінна луганчанка. Її авторитет в регіоні, розділеному на «свої» і «тимчасові» території залишається високим. За даними КВУ 40% жителів Донбасу готові голосувати і брати участь у парламентських виборах. Найвищий показник серед жителів «української Луганщини». Зрозуміло, що всі вони будуть шукати в списках знайомі імена. І Королевська – саме таке ім'я.
В цілому можна сказати, що список «ОБ» не ідеальний (як і будь-який партійний список). Але оптимальний. Особливо, враховуючи специфіку поточного моменту. Ще один фактор дає йому шанси на успішне проходження в парламент: іншого такого списку, орієнтованого на інтереси електорату, постраждалого від війни та її наслідків, просто немає. Може, тому його вже почали інформаційно атакувати затяті опоненти.