У зв'язку з відключеннями електроенергії для сталої роботи сайту потребуємо фінансової допомоги для закупівлі необхідного обладнання - натиснути тут
                                                                        

У Кропивницькому відкрито експозицію «Мистецтво художника, як дзеркало постреволюційного часу»

Грудень 08, 2017 | Новини | Переглядів: 673 | Коментарі: 0

8 грудня 2017 року в обласному художньому музеї відкрито експозицію, присвячену 125-річчю з дня народження художника-земляка Олександра Олександровича Осмьоркіна.

Він народився 8 грудня 1892 року в місті Єлисаветграді (зараз – Кропивницький) в сім’ї чиновника поштово-телеграфної контори. Перші уроки живопису одержав в славнозвісних Вечірніх рисувальних класах при Єлисаветградському земському реальному училищі у відомого українського художника Феодосія Козачинського, що дав дорогу у світ мистецтва багатьом видатним майстрам пензля.

В 1911-му році Осмьоркін вступає до Київського художнього училища, але через два роки переїжджає до Москви, де, на його думку, культурно-мистецьке життя було активнішим, що відкривало для молодого митця нові перспективи. Там він займається у студії Іллі Машкова, а у 1914-му році вперше приймає участь у виставці товариства московських художників «Бубновий валет», ставши наймолодшим членом цього об’єднання, представників якого називали «російськими сезаністами».

Олександр Осмьоркін був людиною, фанатично закоханою у мистецтво. Навіть у важкий післяреволюційний період він ні на день не припиняв роботу. Тоді і народився його улюблений девіз: «Без їжі можна прожити три дні, без мистецтва – жодного». Цьому девізу він залишався вірним до останнього подиху.

Художник відігравав важливу роль у культурному житті тогочасної Москви, будучи постійним учасником столичних «мистецьких зібрань». Його можна було побачити в колі таких відомих особистостей, як Олександр Вертинський, Сергій Єсенін, Анна Ахматова, Лев Гумільов та ін.
Перебуваючи на піку слави і популярності, ставши відомим московським художником, він ніколи не забував про своє рідне місто, часто приїжджаючи до нього за натхненням.

У своїй творчості Осмьоркін був послідовником імпресіоністичних традицій в мистецтві, надаючи перевагу його «малим жанрам» - натюрморту, пейзажу та портрету.

Постійно удосконалюючись як художник, Олександр Олександрович також активно займався викладацькою діяльністю, виховавши, як і його вчитель – Феодосій Козачинський, цілу плеяду відомих художників. Отримав звання професора живопису, мав індивідуальні майстерні в Ленінградському інституті живопису, скульптури і архітектури імені Іллі Рєпіна та Московському художньому інституті імені Василя Сурікова.
З 1947-го року у житті Осмьоркіна починається чорна смуга. Його звинувачують у формалізмі та поширенні західних ідей у радянському мистецтві і, фактично, ставлять хрест на його педагогічній та виставковій діяльності. Як наслідок – чотири інсульти, останній з яких став роковим. Художника відійшов у Вічність 25 червня 1953-го року. Він помер так, як сам хотів, і як, мабуть, мріє померти кожен справжній художник - за мольбертом, з пензлем у руці, працюючи над черговим пейзажем під Москвою.
Поховали Олександра Осмьоркіна на Ваганьковському цвинтарі у Москві, поруч з такими видатними особистостями як художник Суріков та поет Єсенін, що виглядає досить символічно.

Олександр Олександрович залишив велику творчу спадщину – понад 700 станкових картин, багато графіки, театрально-декораційні роботи. Його твори експонуються в найкращих музеях колишнього Радянського союзу та за кордоном. Частина робіт майстра стала складовою фондових зібрань музеїв на батьківщині художника у Кропивницькому: художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна та обласного художнього музею, що дає можливість Кіровоградщині гідно вшановувати пам’ять свого видатного земляка.

В експозиції представлені роботи з фондового зібрання обласного художнього музею «Автопортрет» (1936), «Святогорський монастир» (1928), «Україна» (1930), «Натюрморт з вінегретом» (1948), «Пиріг з чорницею» (1948), «Натюрморт з сьомгою і фарфоровим чайником» (1951), «Червоні лілії» (1952), «Натюрморт біля ялинки» (1952).
Як відзначають мистецтвознавці, в натюрмортах Олександра Осмьоркіна, що принесли йому світове визнання, багато лірики і поетичності, а у його пейзажних творах природа оживає подібно речам у казках. Як чудового пейзажиста його характеризує, зокрема, картина-пейзаж «Україна» (1930), яку художник написав під час відвідування своєї батьківщини.

Микола Правда 


Ви можете підтримати наш портал Фінансово

 


ПОШИРЮЙТЕ. Коментуйте. Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства. Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.
Завжди в курсі надзвичайних ситуацій, ДТП, аварій, відключень світла, води та теплопостачання. Щоб дізнаватись новини першими, підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.




Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool