МОЗ повідомляє: 26 вересня (станом на 9:00) в Україні 195 504 лабораторно підтверджені випадки COVID-19, із них 3 903 летальні, 86 873 пацієнти одужало. За добу зафіксовано 3 833 нових випадки. Загалом проведено 2 189 926 тестувань методом ПЛР. За добу одужало 1 740 пацієнтів.

Кіровоград: відкрилась експозиція до 165-ої річниці з дня народження Василя Сурикова (фото)

Январь 24, 2013 | Новини | Просмотров: 1065 | Комментариев: 0

24 січня 2013 року в Кіровоградському обласному художньому музеї розгорнуто експозицію до 165-ої річниці з дня народження одного з видатних російських художників ХІХ століття, історичного живописця, портретиста і жанриста Василя Івановича Сурикова (1848-1916).

Василь Суриков - російський художник, портретист, майстер жанрового живопису народився 12 (24) січня 1848 року в місті Красноярську в козацькій родині. В період з 1856 по 1861 року навчався в Красноярському повітовому училищі, де отримав перші художні навики від вчителя малювання М.В.Гребньова. Юний Суриков робить гарні успіхи. Одна з перших робіт Василя - «Плоти на Єнісеї», була написана ним у 14 років. Цей твір досі зберігається в Красноярську в музеї-садибі В.І. Сурикова.
Після закінчення училища (з похвальним листом), Василь Суриков влаштувався на роботу в Єнісейське губернське управління канцелярським писарем. Звичайно, він хотів продовжити навчання, але сім'я не в змозі була його оплачувати. Коли випадала вільна хвилина, то Василь завжди малював. Одного разу його малюнки побачив губернатор П. М. Замятін. Бажаючи допомогти юнакові з подальшим навчанням, губернатор звертається до золотопромисловця, любителя мистецтв і колекціонера Кузнєцова Петра Івановича. І він охоче погодився взяти на себе всі витрати по оплаті навчання обдарованого художника.
В кінці 1868 року Василь Суриков поїхав до Санкт-Петербургу для вступу до Імператорської академії художеств. Але з першого разу вступити не зміг. Вже восени 1869 року йому вдалося скласти іспити. Він став вільним слухачем Академії мистецтв, а через рік його зарахували в вихованці. Улюбленим професором студента був Павло Петрович Чистяков, чудовий художник-педагог, який навчав малювати за своєю власною системою. За спогадами сучасників, Суриков навчався в академії з жадібністю, успішно закінчуючи клас за класом, отримував медалі, грошові винагороди за програми, постійно виставляючи свої роботи на учнівських виставках. За одну з них, «Милосердний самаритянин», молодий митець отримав малу золоту медаль. В 1875 році пише дипломну роботу на велику золоту медаль, але її не було присуджено. Суриков відмінно закінчує Академію в званні класного художника I ступеня.
Василь Іванович працював спочатку в Санкт-Петербурзі, потім у Москві, розписуючи стіни храму Христа Спасителя. На початку 1878 року він одружився на Єлизаветі Августівні Шаре – онучці декабриста П.Н.Свистунова. У них народилися дві доньки: Ольга і Олена.
Першою картиною, яка принесла славу й визнання художнику,стала робота «Ранок стрілецької страти» (1878-1881). Відомо, що він ретельно вивчав документи, свідчення очевидців цієї трагедії, багато працював з натурою, виїжджаючи для цього спеціально в Тульську губернію. Полотно створювалася протягом 4-х років і було виставлено 1 березня 1881 року на ІХ Виставці передвижників. І критики справедливо відмітили новаторство у підході до теми, те, що ця робота є першою російською історичною картиною!
В 1883 році він закінчив роботу над картиною «Меншиков в Березові», яку придбав для своєї колекції Павло Михайлович Третьяков. На виручені кошти художник разом з родиною подорожував по Німеччині, Австрії, Італії, Франції.
Найвизначнішим, найдосконалішим твором великого майстра є монументальне полотно «Бояриня Морозова» (1887), яке стала справжньою перлиною російського живопису. Над жодною картиною Василь Іванович не працював так довго, шукаючи виразного, вичерпного композиційного і колірного вирішення. Суриков зробив Морозову героїнею полотна не тому, що розділяв її переконання. Його схвилювала трагедія народу, який пов’язав з історично приреченим розколом віковічні прагнення і сподівання. Морозова і народ, що співчуває їй – так висловлено головну тему. Вражає вміння художника передати душевну міцність, самовідданість, мужність і красу російської людини. І знову він не приховує те, що для нього над усе – історична правда. Вперше ця робота з’явилась на XV Пересувній художній виставці й отримала високу оцінку сучасників. В.В.Стасов писав: «Суриков создал теперь такую картину, которая, по-моему, есть первая из всех наших картин на сюжеты русской истории. Выше и дальше этой картины и наше искусство, то, которое берет задачей изображение старой русской истории, не ходило еще».
Також в 1887 році Василь Іванович починає працювати в жанрі портретного живопису: портрет матері і його брата стали першими роботами в цьому напрямку. Відомо більше двохсот його портретів, з них чотирнадцять автопортретів. Суриков любив створювати портрети при умові, якщо він відчував симпатію до своєї моделі… Тому художник майже не писав замовні портрети, його моделі – це близькі люди і родичі: «Портрет доньки Ольги» (1888), «Сибірська красуня» (1891), «Портрет Н.Ф.Матвєєвої» (1909) і т.ін. Ліричні роботи майстра вражають простотою і свіжістю композиційних рішень, широтою і живістю образів.
Після «Боярині Морозової» Суриков створив ще ряд цікавих творів. Серед них – картини «Взяття снігового містечка» (1891) – барвисте зображення богатирської російської ігри, «Підкорення Сибіру Єрмаком» (1895) – гімн мужності першопрохідців( за цю роботу був обраний академіком живопису), «Перехід Суворова через Альпи» (1899) – грандіозний пам’ятник героїзму і самовідданості російських солдатів (картину придбав імператор Микола ІІ), «Степан Разін» (1907-1910) – епічна розповідь про народного героя…У кожній з цих картин – проникливе почуття епохи, самобутність характерів і любов художника до свого народу.
Василь Іванович Суриков помер в Москві 6 березня 1916 року і похований поруч зі своєю дружиною на Ваганьковському кладовищі.
Творчість В.І.Сурикова залишила глибокий слід в російському мистецтві. Всі наступні досягнення історичного живопису так чи інакше беруть початок від Сурикова. Своїми творами художник ніби проілюстрував власні слова: «Нема нічого цікавішого за історію. Тільки читаючи історію, розумієш сучасне».
В експозиції представлено матеріали із фондового зібрання обласного художнього музею: книги - «Мастера русской живописи» (2008), «Государственный художественный музей БССР» (1989), «Дети в мировой живописи» (1968), в яких знаходяться біографічні матеріали про життєвий та творчий шлях та репродукції полотен майстра, ювілейна медаль, вилита з бронзи, «Василий Суриков. 150 лет» (1998) - медальєра Н. Гончевої (Ленінградський монетний двір), передана першим заступником голови Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у м. Москві, лауреатом обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова Віктором Петраковим.
Експозицію доповнюють репродукції найвідоміших його творів - «Бояриня Морозова» (1887, Державна Третьяковська галерея) та «Перехід Суворова через Альпи в 1799 році» (1899, Державний російський музей).

Кіровоград: відкрилась експозиція Василя Сурикова (фото)

Кіровоград: відкрилась експозиція Василя Сурикова (фото)


Леся Дмітрієва - науковий співробітник
відділу науково-просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею

Будь в курсі найсвіжіших і актуальних новин в місті Кропивницький! Підписуйся на наш канал в YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Комментарии для сайта Cackle
Бесплатный обмен просмотрами Ютуб







Linux Хостинг от HostPro Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool
 
Яндекс.Метрика Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений