МОЗ повідомляє: 2 779 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 26 січня 2021 року. Зокрема, захворіли 95 дітей та 175 медпрацівників. Також за минулу добу ▪️госпіталізовано – 891 особа; ▪️летальних випадків – 133; ▪️одужало – 12 538 осіб; ▪️здійснено тестувань за добу – 32 030 (зокрема методом ПЛР – 16 589, методом ІФА – 15 441). За весь час пандемії в Україні ????захворіло – 1 197 107 осіб; ????одужало – 965 835 осіб; ????летальних випадків – 22 057; ????проведено ПЛР-тестувань – 6 125 257. Також за минулу добу ▪️госпіталізовано – 1 166 осіб; ▪️летальних випадків – 63; ▪️одужало – 5 783 особи; ▪️здійснено тестувань за добу – 13 962 (зокрема методом ПЛР – 10 573, методом ІФА – 3 389). За весь час пандемії в Україні захворіло – 1 194 328 осіб; одужало – 953 297 осіб; летальних випадків – 21 924; проведено ПЛР-тестувань – 6 108 668.

Вони просто виконували свою роботу (ФОТО)

Апрель 25, 2012 | Новини | Просмотров: 1024 | Комментариев: 0

26 квітня 2012 року минає двадцять шість років з дня аварії на ЧАЕС – наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства. «Мирний» атом вийшов з-під контролю, завдавши біди і непоправної шкоди мільйонам людей.


Тисячі і тисячі людей пройшли через горнило Чорнобиля. Змінюючи один одного, вони виконували свій професійний та громадянський обов’язок перед Батьківщиною, перед суспільством та перед собою.
Сьогодні в обласному Управлінні Держтехногенбезпеки працюють двоє – Василь Миколайович Гурін та Олег Валентинович Лавров, для яких Чорнобиль – це особистий спомин, період життя, коли їм довелося стояти на сторожі пожежної безпеки ЧАЕС у вже далекому 1990 році.
Потрапили вони у тридцятикілометрову зону в один день – 20 травня. Олегу Лаврову на той час було 23 роки. Після служби в лавах Радянської армії доля привела його до пожежної охорони міста Кіровограда. Згодом став командиром відділення другої пожежної частини. Саме звідси його й відрядили до Чорнобиля. На підготовку до поїздки дали декілька днів. Спочатку всі з’їжджалися до збірного пункту у Києві, потім автобусами потрапляли в Чорнобильську зону. До Чорнобиля Олег потрапив вдруге у житті. Перший раз приїздив сюди до родичів ще до страшної трагедії. Тож побачене хлопця болісно вразило – навколо буяла природа, цвіли сади, та поряд з цим віяло бідою, було моторошно пусто навколо. Містечко вимерло - місцеве населення після аварії було евакуйоване.
Поселили пожежних у гуртожитку. Були тут вогнеборці з усіх областей України. На чергування на станцію возили автобусом. Ходити можна було лише тротуарами та вулицями, які двічі на день милися та оброблялися спеціальним розчином, аби захистити працюючих у «атомному пеклі». Старшина внутрішньої служби Лавров потрапив на службу у другу пожежну частину по охороні ЧАЕС, яка безпосередньо здійснювала пожежну охорону атомної станції. Саме її бійці 26 квітня 1986 року першими вступили у нерівний смертельний двобій з пекельним вогнем і радіацією та … ввійшли у безсмертя. Несли варту добу через дві. Під час чергувань здійснювали об’їзд території станції, чергували на розподільчій підстанції – це особливо небезпечна територія, де обслуговуючому персоналу дозволялося працювати не більше 4 годин. Тут не працювала автоматична система пожежогасіння, тож пожежні завжди були на сторожі. Патрулювали і територію «міста – привида» Прип’яті. Виникнення пожеж у радіоактивній зоні могло б привести до викидів у атмосферу разом з продуктами горіння і радіаційних часток, що спричинило б забруднення території далеко поза зоною відчуження. Тож, фактично, пожежні караули охороняли від вогню не лише станцію, а й усіх нас.
Василь Гурін був більш досвідчений. Тоді йому було майже 36 років. За його спиною не лише служба в армії, а й навчання на будівельному факультеті Криворізького гірничо - рудного інституту, робота в проектному інституті, в органах внутрішніх справ, де він обіймав посади інспектора, старшого інженера групи ДПН СВПЧ-1, дослужився до чину капітана внутрішньої служби, мав сім'ю, виховував двох дітей. Коли вперше їхав на ЧАЕС, сказав рідним, що їде на курси підвищення кваліфікації, щоб не хвилювалися. На атомній станції з 20 травня по 21 жовтня він у складі групи інспекторів здійснював пожежний нагляд, слідкував за збереженням протипожежного режиму, видавав допуски на виконання вогневих робіт. Адже станція після аварії працювала у звичному режимі. Крім ліквідації наслідків вибуху на 4-му енергоблоці, спорудження саркофагу тощо, на ЧАЕС на той час працювало ще три реактори, які тоді ніхто зупиняти не збирався. Ніс службу капітан внутрішньої служби Гурін три вахти: три рази по місяцю, з такими ж перервами на відпочинок вдома. Перші дві вахти робочий день тривав 8 годин, а на третій довелося працювати по 16 годин: через проблеми зі здоров’ям, чи за іншими обставинами, кількість інспекторів на станції зменшилася.
Робочий день розпочинався з неодмінного дозиметричного контролю. Потім переодягання у спецодяг, який після кожної зміни прався та проходив дезактивацію. Ну а далі, робота. Найбільше запам’яталося Василю Гуріну одне нічне чергування. Обійшовши і оглянувши всі об’єкти, близько першої години присів перепочити. І раптом відчув дивну, незрозумілу тривогу, недобре передчуття. Через хвилину все почало легенько дрижати, а перебував Василь Миколайович на 9-му поверсі. За декілька секунд начебто все стихло, потім – знову повторилося. Інспектор зателефонував до чергового по станції дізнатися, що трапилося. Той повідомив про землетрус, тут же оголосили про це по внутрішньому радіо. На щастя, все швидко скінчилося. Та ця подія стала найстрашнішим епізодом з його відрядження.
Згадуючи ті часи, чоловіки сьогодні говорять про те, що у гуртожитку, де вони жили, була гарна бібліотека і вони прочитали силу-силенну книжок. Мабуть стільки б не вдалося прочитати вдома. Пригадують гарне харчування: на столах завжди були смаколики, про які у ті часи і не мріяли. Затяті рибалки, вони бачили переповнені здоровенною рибою водойми. Під містками риба стояла косяками в очікуванні частування від людей, і охочих погодувати її було чимало. Багато хто не утримувався від спокуси порибалити, проте вилов завжди відпускали: не наважувалися посмакувати рибною юшкою.
І не говорять чоловіки про те, що робили щось героїчне - вони просто виконували свою роботу, свій обов’язок. Низький уклін їм та шана за мужність та самовідданість.

Управління Держтехногенбезпеки у Кіровоградській області

Вони просто виконували свою роботу (ФОТО)

Вони просто виконували свою роботу (ФОТО)
 

ПОШИРЮЙТЕ.

Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Коментуйте.
Комментарии для сайта Cackle Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства.







Linux Хостинг от HostPro
Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool
 
Яндекс.Метрика Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений