Fotoinform

В новий Митний кодекс України 2012 року було внесено зміни щодо діяльності уповноваженого економічного оператора, коригування митної вартості, митного режиму тимчасового ввезення, порушення митних правил тощо. Розглянемо більш докладно зміни, що стосуються суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
У Податковому кодексі, зокрема, внесено зміни до порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, у разі, якщо платник податків здійснив митне оформлення експортних вантажів у електронному вигляді. Так, у випадку, якщо митне оформлення товарів, які були вивезені за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається спеціалізованим митним органом органу державної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови відносно реєстрації електронного підпису. При цьому, п. 32 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 визначено порядок передачі інформації до Державної податкової служби про фактичне переміщення товарів через митний кордон України.
Статтю 12 Митного кодексу, якою передбачено надання статусу уповноваженого економічного оператора, доповнено пунктом, згідно з яким взаємовідносини Оператора з митним органом визначаються погодженою керівником митного органу та Оператором процедурою, що встановлює:
1) регламент інформаційного обміну між митним органом та уповноваженим економічним оператором;
2) порядок обліку, зберігання та перевірки митного забезпечення, знятого з товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
3) особливості виконання митних формальностей під час застосування спеціальних спрощень, що надаються уповноваженому економічному оператору відповідно до Кодексу.
Також важливих коригувань зазнала частина 5 статті 15 Митного кодексу, якою визначено, що отримання сертифіката уповноваженого економічного оператора надає відповідній особі право на провадження наступних видів діяльності:
- відкриття та експлуатація митного складу;
- відкриття та експлуатація складу тимчасового зберігання;
- відкриття та експлуатація вантажного митного комплексу,
за умови виконання до отримання такого сертифіката вимог щодо облаштування відповідних об'єктів (відповідно до ст. 407 Кодексу).
Слід звернути увагу на те, що було доповнено положення пункту 2 частини 6 статті 55 Митного кодексу України, яким визначено одну з підстав відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю - фактично цю підставу було розширено. Тобто, відтепер відмовити у митному оформленні можуть, в разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Внесено зміни до порядку підтвердження країни походження товарів. У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов’язково:
- на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита;
- на товари, щодо ввезення яких в Україну застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
- якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою;
Важливе значення мають зміни щодо визначення митної вартості. Процедура декларування митної вартості товарів та контроль з боку митних органів за правильністю її визначення став більш прозорим. Декларант або уповноважена ним особа при декларуванні вантажів мають заявляти митну вартість, визначену самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом. Таким чином, коригування митної вартості за результатами контролю, здійсненого митним органом, виключено.
Більш чітко виписано право декларанта або уповноваженої ним особи, які заявляють митну вартість товару, на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються. Це передбачено у разі:
- визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 статті 55 Митного кодексу України.
Раніше потрібно було письмово звертатися до митного органу з проханням випустити товари у вільний обіг під надання гарантій або сплатити митні платежі.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою, митний орган перевіряє числове значення заявленої митної вартості, наявність в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, митним органам надано право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
До 1 грудня 2012 року допускається:
- одночасне використання документів про облік осіб, які здійснюють операції з товарами, виданих відповідно до ст. 455 МКУ, та облікових карток суб'єктів ЗЕД, які були чинні станом на останній день місяця, що настав за місяцем, в якому опубліковано новий МКУ;
- використання підприємствами існуючих інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, які не пройшли перевірку на відповідність вимогам, встановленим відповідно до ст. 34 МКУ центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Також встановлено, що зміни до Митного кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Митного кодексу України.