Fotoinform

-Кор. Несподіванкою для мене стало,що у минулому держслужбовець,тележурналіст, політолог має таке хобі---бджоли.
-В,Ж. Політологію я не полишаю і зараз.Як політичний консультант,не стою осторонь політичних процесів в державі,виборчих кампаній.Правда,останнім часом знаходився поза межами Кіровоградщини.
А,бджоли у мене з*явилися з середини 90-х років.Друзі подарували вулик з бджолосім*єю,а далі пішло-поїхало…Пару років тому мав понад 60 вуликів,які обходив самостійно.Тому,досвід маю чималий.Таке ж хобі мав мій дід і батько.В юності допомагав батькові на пасіці.Я без проблем переношу бджолині укуси у великих кількостях.
 

-Кор. Як з*явилася ініціатива допомагати в реабілітації демобілізованим воїнам АТО ?
-В.Ж. Це ініціатива Громадської неурядової організації «Всеукраїнське Братство Бджолярів України»,членом якої я є,і очолюю Кіровоградський обласний осередок.

Програма має назву «Допомога на бджолиних крильцях»,метою,чи місією якої є:
--дати дієвий старт і професійний супровід у здобутті професії бджоляра ветеранами АТО, що повернулися скаліченими з війни і мають отримати шанс самостійно жити і працювати;
--сприяти психологічній реабілітації та соціальній адаптації молодих людей, що пережили лиха війни і понесли фізичні і моральні втрати;
--спонукати ветеранів АТО повірити в існуючі можливості влитися в соціальне повноцінне життя громади,через здобуття навиків і практики у бджільницькій справі ,за допомогою бджолярів діючої громадської організації в конкретних регіонах України.

Повертаються наші хлопці – молоді, але сивоголові, молоді, але з біллю і сумом в очах і серці, молоді, але скалічені. Лікарі перші намагаються витягнути бійця з постійних психологічних кошмарів, коли для бійця стрілянина і смерті – перед очима. А далі? А, далі треба жити. Перед кожним ветераном встає питання :….у мирному житті, що я можу ТЕПЕР, як…., куди рухатися?
Ми відповідаємо – вчитися, долати всі існуючі сумніви і моральну важкість, забувати про минуле і намагатися сьогодні допомогти самому собі, вийти з депресії і навчатися новому, щоби стати значущим,в першу чергу для себе, родини , а далі стати корисним у суспільній дійсності.

І ми пропонуємо,реально – ставайте, хлопці - ветерани, з нами бджолярами в ряд, вчіться нашому ремеслу, здобувайте знання і навички, полюбіть божу комаху і вона послужить Вам і на здоров’я і на прибуток. Цілком реальний шлях, цілком достойний шлях! І далеко не проста у бджоляра робота. Але поважна і прибуткова!

На старті потрібна допомога - кошти і знання, підтримка психологічна і професійна.
Маємо наміри залучити до Програми нових учасників з інших регіонів України – Вінницької, Черкаської, Київської, Кіровоградської,Одеської, Івано-Франківської, Львівської, Чернігівської, Тернопільської областей.
Звертаємось до благодійників з проханням підтримати Програму «Допомога на бджолиних крильцях» фінансово, адже все для старту надається учасникам безкоштовно.

За благодійні кошти купимо все необхідне (вулики повної комплектації, бджолині сім’ї, одяг, та весь необхідний інвентар) для початку і розвитку бджільницької практики учасника Програми. Роботу наставників розглядаємо на громадських засадах.

-Кор. Які очікування ???
- В.Ж. Пам'ять – вона буде висвітлювати ще довго жахи війни, тіло – боліти від поранень, але очі мають бачити сонце і радість дітей, від того що батько живий і працює.
Треба час, щоби біль душі минув, щоб спогади не були фатальними. Потрібна робота, щоб опанувала думки. І,це ми робимо для ветеранів АТО у Програмі «Допомога на бджолиних крильцях».

Ми переконані, що гомін бджіл, сонце і квіти – це той простір, який здатен захопити людину і відвести смуток і печаль. З пізнанням нової професії, формується нове відношення до себе, до рідних, до людей. І опанувавши бджільницьку практику, ветерани АТО зможуть утримувати родину. Та й продукти бджільництва будуть сприяти покращенню здоров’я.

-Кор. Чи розпочали вже роботу?
-В.Ж. Організаційну—так.Практично плануємо з весни.Вивчаємо досвід колег з Миколаївщини,де пілотний проект запрацював ще у минулому році.На сьогодні бджільництво стало ремеслом понад десятка родин…Так,родин !!! Працюють та повноцінно живуть цілими родинами,де для кожного знайшлося заняття—чоловікам,жінкам і дітям.

-Кор. Де Вас шукати?
-В.Ж. Поки що за телефоном 050 518 92 99.Далі буде визначено місце базування.Головне,щоб було бажання…Бажання повірити в себе.
Дивлячись на сьогоднішнє життя,розумієш,що ніхто за тебе не зробить майбутнє благополуччя…тільки самі і тільки разом.Своїх не кидаємо...