Fotoinform

Петро Павлович Оссовський – відомий митець, чия творчість визначає обличчя сучасного світового мистецтва, народний художник СРСР, заслужений художник України, лауреат Державної премії СРСР, дійсний член Російської Академії мистецтв – народився 18 травня 1925 року в селі Мала Виска на Кіровоградщині. Він – онук визначного українського театрального діяча Дмитра Гайдамаки – Вертепова, учня Марка Кропивницького, акторкою була його бабуся Юлія Шостаківська. І хоча на Кіровоградщині Оссовський прожив лише шість перших років, саме її вважає своєю «землею обітованою». В 1931 році сім‘я переїздить до Москви, і з того часу життя майбутнього художника було пов‘язане з цим містом, яке в подальшому зіграло важливу роль у розвитку його творчості.
В експозиції представлені живописні твори Петра Оссовського – портрети видатних театральних діячів Марка Кропивницького, Дмитра Гайдамаки та Юлії Шостаківської з фондового зібрання відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею – меморіального музею М.Л. Кропивницького.
Кіровоградщина є батьківщиною першого професійного українського реалістичного театру, фундатором якого став М.Л. Кропивницький. Нема ніякого перебільшення в тому, що Марка Лукича називають батьком українського театру. Він написав 45 драматичних творів, поставив як режисер понад 100 спектаклів, як актор зіграв майже 600 ролей, писав пісні і романси, малював ескізи декорацій, був організатором трьох театрів, виховав декілька поколінь акторів – корифеїв української сцени – П.Саксаганського, М.Садовського, М.Заньковецьку. П’єси М.Кропивницького – «Олеся», «Дай серцеві волю, заведе в неволю», «Глитай або ж Павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», - увійшли в золотий фонд національної драматургії.
Славні традиції корифеїв понесли у світ стаціонарний український театр Садовського у Києві та професійні українські трупи, у тому числі, трупа визначного українського театрального діяча Дмитра Абрамовича Гайдамаки – Вертепова діда Петра Павловича Оссовського і одного з учнів та соратників М. Кропивницького.
Батько Дмитра Вертепова та прадід Петра Оссовського (по материній лінії) Абрам Семенович Вертепов був полтавським козаком, полковником терського козачого війська, Георгіївським кавалером.
Саме тому Абрам Семенович бачив свого сина у майбутньому з козацькими відзнаками і відправив його військовим слухачем у Москву. Та Дмитро там недовчився і повернувся додому, у станицю Прохладная, де був маєток його батька. Дмитро встиг відслужити військову службу, але приїзд у Владикавказ українських акторів назавжди змінив його долю.
У 1891 році він під час перебування на Кавказі української трупи М.Л. Кропивницького, вступив до неї хористом. Працював з ним до 1893 року та поїхав з трупою Деркача у Францію: Париж, Бордо, Марсель. Повернувшись з-за кордону Дмитро Абрамович знову за пропозицією Марка Лукича вступив до його трупи. Працюючи з М.Л.Кропивницьким, він став активним послідовником режисерської системи Кропивницького.
У 1896 році Дмитро Вертепов створив свою театральну трупу разом із дружиною Юлією Степанівною Шостаківською, однією з кращих актрис України дореволюційного театру на Україні. В театральному колі Дмитро Вертепов став відомим як Гайдамака (з Шевченка). Разом із трупою вони успішно гастролювали по Росії та Україні.
Дмитро Абрамович зберіг традиції театру корифеїв та проніс їх через роки. Після революції він організував І Український «радянський театр» в Єлисаветграді. Напевно, театр благополучно дожив би й до наших днів, але мав нещастя настільки сподобатися будьонівцям, що ті, покидаючи місто, вирішили не розлучатись з улюбленими акторами.
Голод і нездужання найменшої доньки Клавдії змусили сім’ю переїхати у велике українське село Мала Виска, де Гайдамака організував народний театр. Восени 1923 року Дмитро Абрамович з родиною від’їжджає з Малої Виски до трупи М.М. Орловського. Гастролює майже по всій Україні й Росії. Згодом вони приїздять до Дніпропетровська, де Гайдамака став головним режисером театру Музичної комедії ім. Т. Шевченка, де і пропрацював до самої смерті. Помер Дмитро Вертепов-Гайдамака у 1936 році.
В експозиції представлений щоденник Дмитра Вертепова який він вів у 1889-1891 роках, коли служив вахмістром 1-го Горсько-Моздокського козачого полку. Саме цей щоденник його онук Петро Оссовський видав у 2008 році.
Оригінал щоденника зберігається у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у м. Києві, який П. Оссовський передав у 1980-і роки.
У своєму щоденнику видатний діяч українського театру, талановитий актор та чудовий режисер Дмитро Гайдамака розкривається як майстер слова. Цей талант передався і його онуку Петру Оссовському, який будучи видатним живописцем, створює глибокі за змістом тексти до своїх альбомів, цікаві поеми в прозі з життя митця «Записки художника», «На земле Древнего Пскова» та інш.
Також Петром Оссовським створений один із кращих портретів Марії Заньковецької (саме на прохання працівників музею), який нині знаходиться у відділі Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України – в меморіальному будинку-музеї М. Заньковецької у Києві.

Тетяна Ащеулова - науковий співробітник відділу музею – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»