Fotoinform

Генріх Густавович Нейгауз – народний артист РРФСР, доктор мистецтвознавства – народився 31 березня (12 квітня) 1888 року в місті Єлисаветграді (нині — Кіровоград). Його батько, Густав Нейгауз, також піаніст, після закінчення консерваторії у Кьольні переїхав із Німеччини до Росії (Єлисаветграду), де став фундатором місцевої музичної школи; його мати, Ольга Михайлівна (нар. Марцеліна Блуменфельд) – старша сестра знаменитого композитора, піаніста та диригента Фелікса Блуменфельда.
Початкову музичну освіту Генріх одержав у свого батька. В 1904 році, по закінченні гімназії в 16-річному віці Генріх Нейгауз дебютував з великим успіхом як виконовець в Дортмунді, після чого організуав довге концертне турне по Німеччині, Австрії і Італії - як він вважав, вже як готовий піаніст-віртуоз. Однак у Відні він познайомивя з піаністом і композитором Леопольдом Годовським, відомим своїм музичним перфекціонізмом. Під впливом Годовського Нейгауз збагнув, що хоч музичний талант і є природний дар, але здатність до музичних інтерпретацій потребує важкої праці.
Після штудії в Л. Годовського в Берліні, Нейгауз вивчав теорію композиції під керівництвом учня Танєєва професора П.Ф.Юона. Пізніше поступив у Віденську академію музики в школу вищої майстерності, яку закінчив на відмінно.
Після повернення на батьківщину Нейгауз здав екстерном у Петроградській консерваторії іспити і у 1916 році почав свою педагогічну діяльність у Тбілісі. Повернувшись в Єлисаветград, працював у місцевому відділі народної освіти. Разом із своїм троюрідним братом, відомим польським композитором К. Шимановським, він організовує камерне товариство, читає лекції, пропагує кращі зразки класичної музики.
У 1920 році Нейгауз — професор Київської консерваторії, а від 1922 року починається його творча діяльність у Московській консерваторії.
Продовжуючи і розвиваючи традиції фортепіанного мистецтва Нейгауз створив школу, пов'язану з високими досягненнями піанізму. Визнана в усьому світі школа Нейгауза знайшла своє продовження у творчості учнів — С. Ріхтера, Е. Гілельса, Я. Зака, І. Зетеля, Є. Малініна, О. Насєдкіна, Л. Наумова, В. Кастельського, В. Крайнєва, В. Воскобойникова, Т. Гутмана, А. Гінзбурга і багатьох інших музикантів.
Помер Генріх Густавович Нейгауз 10 жовтня 1964 року в Москві.
Виконавча діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до наших сучасників. Піаніст був незмінним другом багатьох композиторів і першим виконавцем цілого ряду творів. Величезна ерудиція Нейгауза при великій особистій чарівності завжди залучала до артиста молодь. Концертні зали, класи, аудиторії, у яких Генріх Густавович виступав, завжди були переповнені.
Нейгаузу належать блискучі статті і нариси про музику. Широкою популярністю користується його талановита книга «Про мистецтво фортепіанної гри» (перекладена 10 мовами народів світу).
В експозиції, що відкрилась в обласному художньому музеї до 125-річчного ювілею з дня народження Генріха Нейгауза, представлені документально-архівні матеріали з фондів музею, які знайомлять з життєвим та творчим шляхом митця, а також підтверджують зв'язок родини Генріха Нейгауза з родиною в майбутньому відомого кіровоградського художника, члена Спілки художників СРСР Володимира Федорова (1920-1986). Це близьке знайомство з родиною видатного музиканта, у якій економкою працювала бабуся Володимира, здійснило великий вплив на формування світогляду Володимира Олександровича. Саме Нейгаузи, які опікувались хлопцем, вчили його грати на фортепіано, заохочували до малювання.
У нашому місті зберігається пам'ять про видатного земляка. Свідченням цього є той факт, що іменем Генріха Нейгауза названо вулицю, де розташовано будинок, в якому народився видатний музичний педагог і музикант. На цьому будинку на його честь встановлена меморіальна дошка. Кіровоградська міська дитяча музична школа №1 носить ім’я Г.Г. Нейгауза. З 1981 року в місті діє Народний меморіальний музей Г.Г. Нейгауза.

Тетяна Ащеулова - науковий співробітник відділу
Кіровоградського обласного художнього музею –
картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»