МОЗ повідомляє: 8 655 нових випадків COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 7 грудня 2021 року. Зокрема, захворіли 716 дітей та 200 медпрацівників. За весь час пандемії в Україні захворіло – 3 510 610 осіб; одужало – 3 082 619 осіб; летальних випадків – 88 986; проведено ПЛР-тестувань – 16 119 721. Кількість захворювань в регіонах за добу: м. Київ – 1270; Вінницька область – 237; Волинська область – 397; Дніпропетровська область – 183; Донецька область – 689; Житомирська область – 129; Закарпатська область – 292; Запорізька область – 503; Івано-Франківська область – 84; Київська область – 575; Кіровоградська область – 151; Луганська область – 187; Львівська область – 350; Миколаївська область – 347; Одеська область – 368; Полтавська область – 716; Рівненська область – 372; Сумська область – 151; Тернопільська область – 142; Харківська область – 292; Херсонська область – 33; Хмельницька область – 253; Черкаська область – 624; Чернівецька область – 135; Чернігівська область – 175. ᛉᛋ ᛃ ᛖ

В житті потрібен орієнтир, - хвора на туберкульоз

Сентябрь 07, 2020 | Народний репортер | Просмотров: 550 | Комментариев: 0

Соціальні працівники проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині» з гордістю розповідають історії про своїх клієнтів. Адже ще вчора вони жили в безнадії, а сьогодні мають орієнтир у житті.

Як допомогла соціальна працівниця Анна Коваленко своїй клієнтці Тетяні Іванівні з Олександрії, читайте в її розповіді.

«Мій чоловік тяжко хворів декілька років. У нього цукровий діабет та проблеми із серцем. Мені щодня ставало важче. Я гадала, що стомлююся від рутинних хатніх справ. Однак вирішила звернутися до лікарні і пройти аналізи, на які мене направили до Олександрійського протитуберкульозного диспансеру. Мені встановили невтішний діагноз - туберкульоз. Я потребувала лікування в ізоляції. Необхідно було перевірити на хворобу всіх, з ким я контактувала. Було складно пояснити людям, навіщо їм потрібно проходити обстеження. Було соромно…

Боротьба з туберкульозом була найскладнішим випробуванням у моєму житті. Я була змушена їхати на лікування до Кіровоградського обласного протитуберкульозного диспансеру, а перед цим мала вирішити, на кого залишити дім та хворого чоловіка. Заощадження, які в нас були, я витратила на оплату праці доглядальниці для хворого чоловіка.

Моє лікування тривало місяці. Кожен день тягнувся неймовірно довго. Я не знала, куди себе подіти, адже звикла до іншого життя. Чоловік мене щодня підтримував по телефону. Саме завдяки його теплим словам і любові, я готова була пройти усі випробування.
В один чудовий момент лікарі повідомили, що я можу продовжити лікування під наглядом місцевих лікарів та соціального працівника. Лікар у Кропивницькому пояснив мені, що соціальні працівники будуть контролювати продовження мого лікування згідно з призначенням лікаря. Приїхавши до Олександрії, ми зустрілися з Анною Коваленко. Я підписала папери, дізналася, що до закінчення лікування вона буде моєю соціальною працівницею, доставлятиме ліки, консультуватиме мене з різних питань. До того ж, благодійна організація «100 відсотків життя. Кропивницький» надавала мені сертифікати на продукти харчування.

Однак радість у моєму серці жила недовго… Через три місяці помер мій чоловік - єдина рідна людина. Я залишилася саму у порожньому домі, у місті, де в мене немає нікого... Я дуже тяжко переживала його втрату, почала халатно до себе ставитися, декілька разів не відповідала на дзвінки соціальної працівниці, не відчиняла двері. Мені хотілося просто лягти і померти. Але телефон продовжував телефонувати, а у двері продовжували дзвонити та стукати. Я відчинила Ані і в розмові дізналася, що вона за рік поховала батька та сестру, але продовжувала щодня приходити до мене з ліками. Мені стало так соромно за себе…

Блукаючи порожнім будинком та двором я відчувала, як у мене на все опустились руки, двір був неохайним, будинок не прибраним. У душі - розгубленість та самотність… Я погодилася поспілкуватись із психологом благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький», якого мені порадила Аня.

Розмова з психологом мене мотивувала. Я спрямувала свої сили на корисну справу. Я поїхала на ринок, де придбала перший десяток каченят. Коли ці маленькі пташенята бігали по моєму дворі, я відчула якесь тепло. Мені є про кого піклуватись, про що перейматись. Ви можете вважати мене ненормальною старою тіткою, але розумієте, в житті потрібен орієнтир.

Уже другий рік я вирощую домашніх птахів. Цього року взяла ще маленьке порося, здала в оренду половину будинку студенткам Індустріального коледжу. У моїх стінах та кишенях більше не порожньо. Я успішно завершила лікування. Цьому завдячую усім працівникам медицини та соціальному працівнику, з якими мала справу у дуже складний для мене час».

Семененко Вікторія


Сподобалася ця публікація? Не пропустіть наступні публікації і почніть стежити за нашими новинами ПІДПИСАТИСЯ.

ПОШИРЮЙТЕ.

Щоб дізнаватись новини першими підписуйтесь на нас у YouTube, ТЕЛЕГРАМ та сторінку в Facebook та Instagram.
Коментуйте.
Комментарии для сайта Cackle Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі та заклики до насильства.







Linux Хостинг от HostPro
Protected by Copyscape DMCA Takedown Notice Search Tool
 
Яндекс.Метрика Rambler's Top100 uptime узнать
Besucherzahler
счетчик посещений