Fotoinform

Розмова з ним стосувалася ролі Організації Об’єднаних Націй у протидії сексуальному насильству як зброї війни, яку російські агресори масово застосовують проти українського населення з метою його упокорення.

– В Україні тема сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), належить до розряду резонансних. Як на неї реагують на міжнародному рівні, зокрема в ООН?

– Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, – це завжди резонансна і сенситивна тема. У всіх нормальних людей ці злочини викликають шок та огиду. Ймовірно практично кожний конфлікт в історії людства супроводжувався й супроводжується проявами сексуального насильства. Проте, якщо раніше цей ганебний злочин переважно розглядали як неминучий побічний продукт війни й не існувало глобального механізму реагування на нього, боротьба велася на національних рівнях та в рамках регіональних ініціатив, то у 2009 році Рада Безпеки ООН змінила цю парадигму ставлення міжнародної спільноти до СНПК, створивши мандат Спеціального представника Генерального секретаря з проблематики сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. У резолюції Радбезу ООН 1820 (2008) вперше сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, розглядається як злочин, якому можна запобігти та за який слід покарати згідно з міжнародним правом прав людини та міжнародним кримінальним правом.

Загалом, станом на сьогодні, Рада Безпеки ООН схвалила п’ять резолюцій (1820 (2008), 1888 (2009), 1960 (2010), 2106 (2013), 2467 (2019)), у яких визнає руйнівний вплив СНПК на громади та той факт, що ці злочини підривають зусилля із забезпечення миру й безпеки та відновлення суспільства у постконфліктних ситуаціях; наголошує на необхідності вирішення проблеми СНПК від самого початку мирних процесів і посередницьких зусиль; створює мандат Спецпредставника з СНПК та його Офіс, визначає рамку їхніх повноважень і завдань; закликає до створення групи швидкого реагування судових експертів і вдосконалення механізмів моніторингу й звітності щодо тенденцій, індикаторів раннього попередження та типових паттернів нападів.

Спеціальний представник Генсека з СНПК на регулярній основі виступає в якості брифера ООН та політичного борця проти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктами, а також очолює Мережу ООН із боротьби з сексуальним насильством у конфлікті (UN Action), яка об’єднує роботу 21 агенції ООН.

Основною функцією Офісу Спецпредставника є підготовка річної доповіді Генерального секретаря ООН про СНПК. Завдяки щорічним доповідям було створено публічний історичний запис про злочин, який раніше був невидимий в офіційних звітах про війну та мир. Річна доповідь також містить детальну інформацію про сторони збройних конфліктів, яких достовірно підозрюють у скоєнні актів зґвалтування чи інших форм сексуального насильства, зазначених у додатку до доповіді, – так званого «списку ганьби».

Сторони-порушники, включені до переліку, зобов’язані взаємодіяти з Офісом з метою вироблення конкретних зобов’язань та планів дій щодо припинення порушень. Ефективне виконання таких зобов'язань є головною вимогою для виключення сторін зі списку. До сторін, які три роки поспіль вносяться до «списку ганьби», автоматично застосовуються санкції Радбезу ООН – їм забороняється брати участь в операціях ООН з підтримання миру.

Завдяки активній роботі Спецпредставника та команди за останні кілька років в Демократичній Республіці Конго, Південному Судані, Центрально-Африканській Республіці, Гвінеї, Іраку, Колумбії відбулися обнадійливі зміни у сфері правосуддя та підзвітності, а також реформи законодавства.

– Як Постійний представник України при Організації Об’єднаних Націй ви неодноразово порушуєте тему СНПК під час спілкування зі своїми колегами-дипломатами в ООН та поза її стінами. Як вони реагують на неї?

– Так, регулярно порушую, оскільки міжнародна спільнота має знати про ці ганебні злочини російських окупантів. Ця тема висвітлюється, зокрема під час засідань Ради Безпеки щодо України, дебатів Генасамблеї та її Третього комітету, різноманітних тематичних заходів, а також дебатів Ради Безпеки ООН з обговорення річної доповіді Генсека стосовно СНПК. Нагадаю, що 2023 року вперше в доповіді Генсека були висвітлені злочини СНПК, скоєні російськими агресорами в Україні.

Реакцією партнерів з перших повідомлень про злочини російських окупантів в Ірпені, Бучі, Херсоні цілком логічно були шок і глибоке обурення. Висловлюючи нам максимальну підтримку, вони також пропонували різноманітні ініціативи з метою посилення тиску на державу-агресора задля припинення цих злочинів, а також забезпечення притягнення усіх російських злочинців до відповідальності.

Наприклад, у березні 2022 року в Нью-Йорку було створено Групу друзів з відповідальності в контексті агресії рф проти України. Її співочолюють Албанія, Данія, Колумбія, Маршалові острови та Нідерланди. До складу Групи входять 48 держав плюс ЄС. І цей формат є майданчиком для пошуку найдієвіших рішень для забезпечення притягнення російських злочинців до відповідальності за всі скоєні ними злочини проти українських громадян та нашої держави.

Велика Британія в листопаді 2022 року ініціювала створення Міжнародного Альянсу з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах. Метою його діяльності є посилення уваги світової спільноти до проблеми СНПК, а також забезпечення правосуддя для постраждалих та притягнення винних до відповідальності, надання всебічної допомоги й підтримки потерпілим від такого насильства. Україна стала його членом та є віцепрезидентом впродовж 2024 року.

– ООН залишається потужним майданчиком для просування українських інтересів і вирішення тих проблем, з якими наша країна стикнулася через російську агресію. Наскільки активно та потужно вітчизняна дипломатія та влада в цілому використовує можливості ООН і, зокрема в питаннях СНПК?

– На сьогодні ООН є єдиною глобальною універсальною міжнародною організацією, членами якої є 193 країни світу. Запевняю, що українська дипломатія максимально активно та ефективно використовує можливості ООН як для надання гуманітарної допомоги, так і для забезпечення моніторингу ситуації з порушеннями прав людини й міжнародного гуманітарного права. Зокрема з 2014 року на запрошення Уряду України працює Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, а від початку повномасштабної збройної агресії рф нами були задіяні додаткові механізми: Радою з прав людини створена Незалежна міжнародна Комісія з розслідування щодо України в контексті агресії рф, а також два мандати Ради Безпеки ООН – «Діти та збройний конфлікт» і «СНПК», які забезпечують додатковий ретельний моніторинг та звітування стосовно відповідних типів злочинів.

У травні 2022 року Спеціальна представниця Генсека ООН з СНПК Праміла Паттен відвідала Україну з візитом, під час якого був підписаний Рамковий документ про співпрацю між ООН та Урядом України, спрямовану на запобігання та реагування на СНПК. На його основі був напрацьований комплексний імплементаційний план заходів, реалізація якого триває.

Минулого року вперше в доповіді Генсека були висвітлені злочини СНПК, скоєні російськими агресорами в Україні.

Крім того, Незалежна комісія з розслідування по Україні в контексті збройної агресії рф в обох своїх доповідях висвітлила злочини СНПК. Ця проблематика також постійно міститься в доповідях Офісу Верховного комісара ООН з прав людини. Зокрема в останніх доповідях зазначається, що окрім використання СНПК як зброї, тортури проти військовополонених та цивільних, зокрема й сексуальне насильство, мають системний та масштабний характер. Також наводиться, що більше половини з опитаних українських військових зазнали сексуального насильства під час російського полону.

– ООН уже ухвалювала різні міжнародні документи стосовно протидії СНПК. Чи потребують вони оновлення з огляду на здобутий Україною досвід у цих питаннях? Чи виступала Україна з такими ініціативами?

– Нагадаю, що Радою Безпеки ООН було ухвалено низку резолюцій, які визначають завдання та повноваження Спецпредставника Генсека ООН з СНПК та його Офісу. Остання така резолюція була ухвалена в 2019 році. Безумовно, Україна має що запропонувати для вдосконалення попередніх ухвал щодо СНПК, але резолюції Ради Безпеки можуть бути внесені лише членом Радбезу і, що вкрай важливо, схвалення резолюції потребує згоди всіх постійних членів. Водночас рф, яка в порушення Статуту ООН окупувала місце постійного члена – Радянського Союзу, тепер блокує будь-які рішення цього органу, що стосуються її злочинної агресії проти нашої держави.

– Чи реалізує ООН конкретні проєкти щодо протидії СНПК в Україні? Наскільки ефективно вони працюють?

– Звичайно, що так. Я вже говорив про виконання спільного з ООН імплементаційного плану заходів. У цій сфері в Україні активно працюють Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA), ООН Жінки та Міжнародна організація з міграції (МОМ). Перші дві агенції мають штаб-квартири в Нью-Йорку – тому ми перебуваємо в постійній комунікації з ними. МОМ базується в Женеві. Проєкти охоплюють як створення мережі Центрів допомоги врятованим, програми психосоціальної допомоги, так і підвищення спроможності українських правоохоронних структур у протидії СНПК, здійсненні правосуддя тощо. З боку ООН неодноразово зазначалося, що всі проєкти та програми реалізуються на запит Уряду України та як підтримка його зусиль.

– Чому, на вашу думку, росіяни вдаються до СНПК?

– Війна – це концентроване насильство. Якщо ж говорити саме про росіян, то тут додаються ще декілька факторів. По-перше, ці люди живуть в державі, яка відверто зневажає міжнародне право прав людини, зокрема в рф з 2017 року законодавчо декриміналізоване покарання за домашнє насильство. Законом рф визначено, що кримінальне покарання застосовується лише після другого або наступних випадків домашнього насильства; за перший випадок передбачається штраф від 5 до 30 тисяч рублів. Як тут не згадати їхній вислів «б’є – значить любить».

По-друге, що можна очікувати від засуджених у самій рф ґвалтівників та вбивць, яким кремль виписав індульгенцію на насильство та відправив в Україну вбивати українців? До того ж російська пропаганда активно підбурює до ненависті та геноциду проти українців. На цьому окремо наголошувалося в доповідях ООН, зокрема Незалежної комісії з розслідування.

– Які міжнародні документи порушують російські військові, вдаючись до СНПК? Чи передбачена міжнародним правом відповідальність за такий злочин, як сексуальне насильство внаслідок війни?

– Легше назвати, які документи вони не порушують. Якщо коротко, то порушуються:

1. Міжнародне гуманітарне право або Женевські конвенції 1949 року. Ці конвенції містять положення про захист цивільних осіб у час війни, заборону тортур та неправомірне використання сили, включаючи сексуальне насильство;
2. Римський статут Міжнародного кримінального суду: сексуальне насильство кваліфікується як злочин проти людяності, воєнний злочин та форма ґендерної насильницької поведінки і підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Важливо, що такі злочини не мають терміну давності;
3. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок (CEDAW). Ця конвенція закликає до захисту жінок від усіх форм насильства, включаючи сексуальне насильство як інструмент війни;
4. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 (2000) та інші наступні резолюції про «Жінок, мир, безпеку». Ці резолюції закликають до захисту прав жінок та запобігання сексуальному насильству під час конфліктів;
5. Це також згадані вище резолюції Ради Безпеки ООН 1820 (2008), 1888 (2009), 1960 (2010), 2106 (2013), 2467 (2019), якими створено мандат

Спецпредставника Генсека ООН з протидії СНПК. Нагадаю, що рф підписалася під усіма цими резолюціями, які тепер цинічно порушує.

Звісно, міжнародним правом передбачена відповідальність за такі злочини. Йдеться про кримінальну відповідальність перед міжнародними судами, такими як Міжнародний кримінальний суд. Крім того, за такі злочини можуть застосовуватися санкції та інші форми міжнародного та національного правового покарання.

– Всі війни закінчуються. Ми віримо в те, що російсько-українська війна завершиться нашою Перемогою. Як гадаєте, чи погодиться росія визнати в такому випадку злочини своїх військових, які вчиняли СНПК, чи наважиться видати їх Україні для здійснення правосуддя?

– Абсолютно віримо в нашу Перемогу та робимо все можливе і неможливе для її наближення.

Щодо того, чи погодиться росія визнати та видати своїх злочинців, – так питання навіть не стоїть. Ці злочини не мають терміну давності і попри те, що в осяжному майбутньому я не бачу росію демократичною та притомною країною, але абсолютно переконаний, що потяг правосуддя наздожене всіх російських злочинців у тунелі російського беззаконня. Сьогодні Україна та наші партнери докладають неймовірних зусиль, щоб цей потяг став швидкісним. Покарання буде невідворотним.

Володимир ДОБРОТА

Матеріал підготовлений у рамках Проєкту «Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)». Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики та за фінансового сприяння Європейського Союзу.