Fotoinform

Йосип Йосипович Бокшай - український живописець, педагог, один із засновників сучасної живописної школи на Закарпатті, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1958), народний художник України (з 1960), народний художник СРСР (з 1963).
Йо?сип Йо?сипович Бокша?й народився 2 жовтня 1891 року у селі Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області. Дід, батько, рідний брат майбутнього художника були греко-католицькими священиками. В його родині всі захоплювалися мистецтвом, музикою і живописом. Середню освіту Йосип Бокшай здобув у Мукачівській гімназії.
У 1910-1914 роках Бокшай навчався на педагогічному відділенні Будапештської академії мистецтв. Викладачем з фахових дисциплін у Йосипа Бокшая був відомий угорський живописець Імре Ревес.
Після закінчення навчання в академії, в перший день І світової війни, в серпні 1914 року Йосипа Бокшая мобілізували рядовим вояком австро-угорської армії, а вже 24 березня 1915 року він потрапив у полон до російської армії. Після півторарічних поневірянь у полоні в Туркестані, його перевели в Центральну Україну. В селі Куцеволька Катеринославської губернії поміщик Н. Грабовський надав у розпорядження художника бібліотеку, забезпечив його олійними фарбами. Тут Йосип Бокшай мав змогу займатися живописом, писати українські краєвиди, жанрові композиції, спілкуватися з українськими селянами та їх дітьми.
Навесні 1918 року Йосип Бокшай повернувся на Закарпаття і розпочав педагогічну діяльність в Ужгородській горожанській школі, а з 1919 р. - в Ужгородській реальній гімназії, в якій пропрацював безперервно до 1945 р. викладав малювання та креслення. Весь цей час він займався створенням пастельних робіт, пізніше – пейзажних та живописних робіт, виконував натюрморти, фігуративно-декоративні теми з народного життя, писав портрети релігійних і громадських діячів, досяг успіхів у церковному малярстві та в монументальному живописі. Експонувати свої роботи почав з 1919 року.
Поряд із творчою та педагогічною діяльністю Йосип Бокшай брав активну участь у роботі Руської народної ради (1918-1919 рр.), заснуванні «Просвіти» (1920 р.), в організації творчих виставок у рамках Клубу художників Підкарпатської Русі (1921 р.). З метою вдосконалення майстерності здійснював поїздки в Італію, Німеччину, Югославію (Далмацію), Францію. Найбільше захоплення в Йосипа Бокшая викликали твори Джованні Баттісти Тьєполо та Фріца фон Уде.
Підсумком творчих пошуків художника цього періоду стали персональні виставки у містах Празі та Ужгороді (1926 р.).
У 1927 р. Йосип Бокшай разом з Адальбертом Ерделі організовує в Ужгороді публічну школу малювання. Заповітною мрією Йосипа Бокшая та його товариша Адальберта Ерделі було виховати молоде покоління митців на Закарпатті. Для багатьох відомих художників України, що навчалися в Ужгородській реальній гімназії, Публічній школі рисунка, а пізніше в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, Йосип Бокшай був улюбленим учителем.
В 1940 році Йосип Бокшай разом з Адальбертом Ерделі створили нове об’єднання «Спілку підкарпатських художників» .
У 1946 році художник здійснив 1-ий набір до новоствореного навчального закладу академії мистецтв в Ужгороді — Ужгородського Державного художньо-промислового училища.
Після війни Бокшай плідно працював над створенням величного образу природи рідного краю «Озеро в горах» (1946), «Синевир»(1952р.), «Полонина Рівна» (1954р.) та ін. Романтикою пройняті картини «Бокораші» (1948р.), «Зустріч на полонині» (1957р.), що відображають народний побут і звичаї. Для творів Бокшая характерні оптимізм, емоційний, соковитий живопис, інтенсивний колорит. Багато уваги Бокшай приділяв вихованню мистецької молоді.
Значним є внесок Йосипа Бокшая і у справу розвитку художньої освіти у Львові, де він працював на посаді викладача, доцента Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва протягом 1951-1957 років. У цей період, а також у 60-70-ті роки твори майстра експонувалися практично на всіх значних виставках, що відбувалися та теренах СРСР. У 1962, 1963, 1971 роках у місті Ужгород та у 1978 році у місті Києві відкривалися персональні виставки митця.
Серед його учнів такі непересічні художники, як А. Коцка, А. Кашшай, В. Габда, 3. Шолтес, та син — Йосип Бокшай – молодший (1930 – 2002). Вимоги, які ставив Й. Бокшай-старший до своїх учнів, він сформулював так: «Щоби створити справжнє полотно, художник має бути, по-перше, майстром, по - друге — громадянином». Цим вимогам Йосип Бокшай передусім відповідав сам.
Помер художник у зеніті слави й визнання після тривалої важкої хвороби 19 жовтня 1975 року в місті Ужгород, де й похований на кладовищі «Кальварія».
За особливі заслуги в розвитку закарпатської художньої школи ім’я Йосипа Бокшая присвоєно Закарпатському художньому музею.
В експозиції, що відкрилася в рамках заходів з відзначення 120 – річчя з дня народження засновника закарпатської школи живопису представлено живописну роботу Йосипа Йосиповича Бокшая «Натюрморт з примулами» (1961) із фондів Кіровоградського обласного художнього музею. Доповнюють експозицію друковані матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях художника.

Олена Степанок – завідуюча відділом науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею