Fotoinform

Сюжет ікони «Покрова Пресвятої Богородиці» дуже популярний в іконописі, зокрема, українському. Він відображає чудесне з’явлення Андрію Юродивому Богородиці в оточенні пророків і ангелів у Влахнерському храмі Константинополя у 910 р.
Іконографія Покрови формувалася на київському ґрунті, де вже в ХІІ ст. споруджувалися перші Покровські церкви, створювалися перші ікони, які, на жаль, до нашого часу не збереглися. Своє класичне завершення іконографія сюжету отримала в так званому «володимиро-суздальському» й «новгородському» варіантах, які покладено в основу багатьох подальших зображень.
В українських іконах ХУІІ-ХУІІІ ст., присвячених цьому сюжету, зображувалася невелика за розмірами постать Богородиці, яка найчастіше стояла на легкій хмарці, обабіч неї розміщуються групи праведників. В руках у Богородиці – омофор (довга широка тканина з хрестом, яку носять єпископи під час богослужіння, він знаменує собою благодать Божу і турботу про будь-яку людину, яка заблукала чи відступила від церкви), який вона простерла над людьми, що стоять у храмі.
Українські іконописці барокової пори, шукаючи нових виразних форм, вочевидь, взяли за своєрідний взірець і італійський середньовічний композиційний тип зображення «Мадонни делла Мізерікордія». Вони заповнюють площину ікони портретними образами козацької старшини духовенства, наближаючи їх до зображення образу Богородиці. Образи гетьманів, полковників та інших представників старшини на численних іконах «Покрови» були поширені в українському іконописі з кін. ХУІІ – ХУІІІ століття. Велична Богородиця, яка вже стоїть не на хмарці, а зображена серед людей, благословляє і вкриває їх своїм розкішним гаптованим плащем.
«Покрови» були своєрідною енциклопедією тогочасного життя – типажі, костюми, уподобання. Це була можливість наблизитись до небесного, сакрального ще за життя зображуваного.
Після Переяславської ради 1654 р. з’явилася велика кількість ікон типу «Козацька Покрова», вони стали носієм захисної теми в українському іконописі. Україні досить часто приходилося боротися за свою незалежність від зовнішніх ворогів, тому народ завжди звертався до Господа по допомогу, а найчастіше до образу Богородиці-заступниці.

В експозиції приуроченій святу Покрови Пресвятої Богородиці, представлені українські ікони кінця ХІХ – поч. ХХ століття, а саме: дві так звані замовні ікони, або їх ще називали «зі святими на полях» - «Покрова Пресвятої Богородиці зі святими на полях», українська народна ікона «Покров Богородиці», ікона «Покров Пресвятої Богородиці», підокладна ікона та оклад ікони «Покрова Пресвятої Богородиці».
Чільне місце в експозиції зайняла авторська ікона на склі «Покрова» (2008), створена вінницьким художником, заслуженим художником України Олександром Ковальчуком (1962-2011), яка була передана автором до фондів музею в грудні 2008 року, після відкриття в нашому музеї своєї персональної виставки. В малюнку та кольорі його ікона по композиції нагадує саме барокову українську ікону ХУІІІ століття. Яскравими барвами за власною технологією художник відтворює своє бачення національної традиції.

Хоча ікона «Покрова Пресвятої Богородиці» відома в багатьох країнах православної віри, тільки в Україні вона стала національною іконою, увібравши в себе дух українського народу, його уподобання і сподівання, набувши дуже специфічних композиційних, іконографічних варіантів.

«…Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явлінням і, здіймаючи очі до Твого пречистого образу, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою ї визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа, Бога нашого, щоб спас душі наші… ».

Олена Степанок – завідуюча відділом науково - просвітницької роботи
Кіровоградського обласного художнього музею

фото Ігоря Філіпенка.