Fotoinform

Розпочати потрібно з того, що нічого взагалі могло не бути. Ми всі пам’ятаємо ту непросту ситуацію, яка склалася після того, як «Зірка» знялася з чемпіонату Першої ліги. І тут хочеться подякувати всім, хто допоміг зберегти команду хоча б на аматорському рівні. Без тих важливих рішень не було б подальшого руху вперед, не було б чималої кількості вболівальників на трибунах й не було б чергового трофею в славній історії клубу.

Зрозуміло, що на початку потрібно було просто сформувати колектив, який був здатен вирішувати поставлені завдання. Хоча ми досягли такого розуміння, що працюємо на перспективу повернення «Зірки» на професіональний рівень. Коли я очолив команду то мене не лякало, що починати доведеться практично з нуля. Якщо ти від роботи отримуєш задоволення, то ніякі проблеми не заважають, а роблять лише тебе сильнішим. Відразу вирішив зробити ставку на місцевих вихованців. Напередодні старту обласної першості я переглянув майже всіх місцевих футболістів, які хоч якось, колись грали, навіть на районному рівні. Вів перемовини із невеликою групою молодих хлопців, десь 13-ть чоловік, які закінчили нашу Академію, але виступають в інших клубах. Але важко було їх переконати залишити клуби зі стабільними професіональними контрактами тільки заради любові до «Зірки».

Отже, ми зробили ставку на молодих і досвідчених футболістів, які хотіли грати в нашій команді й не поїхали до інших регіонів. Декілька хлопців залишилися з попереднього колективу, залучили перспективних випускників нашої Академії Сулеймана Сейтхалілова та Олега Манастирного, зовсім юних хлопчаків 2003 року народження, які ще грають у ДЮФЛ України, та зміцнили склад досвідченими футболістами, які мали досвід перемог на обласному рівні. Тож, на перших порах в чемпіонаті області, де ми виграли всі матчі, обходилися власними силами. Ніхто не ставив мега-завдань. Хоча кожен футболіст розумів, що до «Зірки» підвищена увага й тут потрібно грати із повною викладкою. Тож, цей етап ми пройшли впевнено й майже без проблем, здолавши усіх конкурентів.

Далі, в літній період, коли вже знали, що будемо грати в аматорській першості країни, провели певну селекцію. Ми запросили футболістів із найближчих областей, які долучалися до нас за день-два до матчів. Ці хлопці мають основну роботу й ми з розумінням ставилися до їх розкладу. Вони проживали в готелі й звісно клуб забезпечував їх харчуванням. Мотивували усіх футболістів, наскільки була можливість. Скажу так, все що керівництво обіцяло футболістам і тренерам – було виконано.

Перед стартом на всеукраїнському груповому етапі конкретних завдань не ставили. Ви ж розумієте, що, не маючи повноцінного тижневого тренувального циклу, дуже важко щось планувати. Фактично ми збиралися повним складом у суботу, проводили тренування й наступного дня вже грали. Декотрі футболісти взагалі виступали на трьох фронтах, адже ще й були задіяні в першостях районів. Тож, потрібно було пристосовуватися до того, що маємо.

І те, що ми посіли четверте місце в своїй групі аматорського чемпіонату України, можна вважати позитивним результатом. Ми зазнали двох поразок. В одному матчі суперники із ФК «Вовчанськ» були дійсно сильнішими за усіма показниками. А ось маріупольському «Яруду» могли й не програти, якби самі допрацювали в певних епізодах і арбітри були до нас поблажливішими. По-справжньому ми втратили очки на виїзді з дніпровською «Перемогою», де мали всі можливості перемагати. Тож, цей поєдинок до свого активу ніяк занести не можемо.

Як і стартовий етап фінального турніру чемпіонату області. Тут ми виступали без так званих легіонерів і на початку наші хлопці дещо переоцінили власні можливості. Ну й можливо ще розслабилися після дуже спокійного першого етапу. Після того, як втратили чотири очки, завелися й поставили перед собою ціль здобути золоті нагороди. І ми це зробили для міста, для клуба, для вболівальників, підтримка яких була вражаючою й дуже допомогла. Велика подяка нашим фанатам, які завжди на всіх матчах були разом із командою й надихали на гарну гру.
Я дуже вдячний Олександру Кочурі, який був справжнім лідером команди й прикладом професіонального ставлення до улюбленої справи. Маючи перед очими такого майстра, який самовіддано тренується, а в матчах б’ється на полі за результат, інші хлопці не могли працювати не на повну. Дуже задоволений професіональним ставленням і людськими якостями тих футболістів, яких запросили з інших міст. Жоден із них нас не підвів. На цьому позитивному фоні прогресували молоді виконавці, які суттєво додали й внесли кожен свій вклад в загальнокомандне досягнення.

Зараз кропивницькі хлопці продовжують тренування, які завершимо 27 грудня. На жаль, усіх легіонерів нам зберегти не вдасться. Адже вони більше зосереджені не на футболі. Тож, будемо заздалегідь шукати підсилення, розуміючи, що в літне міжсезоння це буде зробити вкрай важко.

Ну а подальші плани ми з’ясуємо з керівництвом найближчим часом. Скажу так, що клуб подав документи на атестацію для участі в наступному сезоні в чемпіонаті України Другої ліги.

Хотілося щоб всі плани здійснилися й той кістяк, ну відсотків на сімдесят п’ять хлопців, які грали в цьому році вийшли на професіональний рівень. Хоча потрібно розуміти, що це вже буде зовсім інший рівень, де й вимоги до гри й сам рівень конкурентів будуть зовсім іншими.

А в наступний рік дивимося з позитивом і гарними сподіваннями. Розуміємо з якими складнощами доведеться зіткнутися, але ми до цього готові – заради футболу й улюбленої «Зірки». Вірю, що все у нас вийде якнайкраще.

Ну й наостанок, хотів би привітати усіх із майбутніми святами й побажати здоров’я, успіхів, натхнення й нехай ваші мрії здійсняться. І до зустрічі на футболі. Ми прикладемо максимум зусиль, щоб і в 2020-му році радувати вас своїми результатами і грою. 

Джерело