Fotoinform

Саме у цей день, 31 рік тому сталася одна з найбільших трагедій в історії людства. У приборканні "мирного атому", не шкодуючи свого життя, взяли участь чимало наших земляків. Багатьох із них, нажаль, вже не має в живих.

Як і щороку 26 квітня представники обласної та міської влади, вдови ліквідаторів, учасники ліквідації аварії на ЧАЄС та громада міста колоною пройшлися від центральної площі до пам’ятника “Жертвам Чорнобиля”, аби пригадати ті страшні події та низько вклонитися перед подвигом та героїзмом військових, пожежників, міліціонерів, будівельників, лікарів, які відали своє здоров’я та життя заради майбутнього всього світу. Біля пам’ятнику відбувся мітинг-реквієм та покладанням квітів до постаменту пам’ятника.

Голова ОДА Сергій Кузьменко наголосив, що наслідки тієї катастрофи, яка сталася на українській землі 31 рік тому, ми ще будемо десятиліття спостерігати. Для того, щоб ці наслідки мінімізувати, сьогодні Україна разом із європейськими партнерами зробила чималі зусилля: «Ви добре знаєте, що у минулому році було завершено великий проект по спорудженню надсучасного саркофага. Згодом стало відомо, що результати цього проекту є позитивними і, як говорять науковці, рівень забруднення радіацією значно знизився. А значить, що ті кроки, які зробила держава і людство вірні, і можна говорити, що сьогодні ми в якійсь мірі локалізовуємо проблему. Проте ми ніколи не зможемо закрити ту біль, яка є в родинах, які втратили своїх героїв, своїх чоловіків. Ми, нажаль, ніколи не зможемо локалізувати проблему, пов’язану з втраченим здоров’ям ліквідаторів. Держава і влада області намагаються зробити максимум, аби підтримати захисників, рятувальників, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Майже 20 млн. грн. в 2017 році з державного бюджету на Кіровоградську область було виділено на різного роду підтримку. З обласного бюджету було виділено близько 2 млн грн на різного роду підтримку, медичну компенсацію і таке інше»,- підкреслив очільник області.

Міський голова Андрій Райкович звернувся до громади з такими словами:

«Дана катастрофа завжди буде у наших серцях. В єдності наша сила. Спільними зусиллями ліквідатори з відчуттям гордості та патріотизму змогли ліквідувати техногенну катастрофу. Я бажаю людям усього світу, щоб такі катастрофи ніколи не повторювалися. Я хочу, щоб ми робили все необхідне для соціального захисту наших героїв-ліквідаторів. Зрозуміло, що на сьогодні не все ще зроблено, але повірте, від щирого серця міська рада, її виконком, депутатський корпус робили і будуть робити все для того, щоб в соціально люди були забезпечені, щоб ліквідатори Чорнобильської катастрофи були в великій повазі».

Кожен із присутніх ліквідаторів катастрофи пам’ятає своє перебування в Чорнобилі так, ніби це було вчора. Багато з них, як і учасник ліквідації аварії на ЧАЄС Ігор Філіпенко, потрапив у небезпечну зону у молодому віці. Йому тоді було 18 років, він проходив військову службу у Києві. Коли сталася аварія, його військо одне з перших прибуло у Чорнобиль, їх завданням було забезпечення охорони громадського порядку.

«Ми прибули в 10 годині ранку 26 квітня, тоді ще ніхто не знав про аварію, місто жило, як зазвичай. Горить станція в сотнях метрів, а люди просто прогулюються містом. Тільки о першій годині дня по радіо передали повідомлення про те, що не можна виходити з помешкання і місто спорожніло буквально за десять хвилин,- згадує Ігор Іванович,- Радіація була шалена…Ми були в зоні, де показники радіації зашкалювали. У нашого старшини був дозиметр, і можливо нас це й врятувало. Адже ми швидко перейшли на іншу дислокацію. Багато життів забрав невидимий ворог, з особового складу на сьогодні в живих нас залишилося дуже мало».