Fotoinform

Великдень назавжди залишиться одним з найбільш значущих і найдавніших свят в історії. Християни усіх напрямів щорічно відзначають це свято і чекають його з величезним нетерпінням.

Так вже вийшло, що в 2017 році православні і католики відзначатимуть це стародавнє свято Великодня в один і той же день - 16 квітня. Саме цей день з давніх-давен, символізував прихід весни, тепла. Великдень як і багато інших свят став поєднанням двох вір, християнських та язичницьких традицій. І до сьогодні це поєднання зберігається у віруваннях та у великодній обрядовості українців.

Окрім духовної складової на Великдень важливе значення має святкове частування. Фарбовані яйця, які за давньою традицією укладали на пророслу зелень, паска, млинці, пряники, запечена баранина та телятина. Ця їжа в народній свідомості наділялася надприродним значенням і особливою силою. Особливою Великодньою традицією є святкові фарбовані яйця: писанки, крашанки, дряпанки, ін. Яйця а точніше крашанки сприймалися, як символ сонця, воно наділялося здатністю зберігати і передавати життя, а тому саме по собі уособлювало ідею Воскресіння. З крашанками пов’язана велика кількість обрядів, повір’їв та звичаїв.

У Церковно-народній традиції Пасхальні дні є однією з найважливіших дат поминання померлих, і до неї приурочено безліч обрядів і повір’їв, пов’язаних з культом предків. До свята віряни готуються впродовж семи тижнів Великого Посту. Вважається, що в ці дні душа віруючого повинна прислуховуватись до страждань Господа. Останній тиждень перед святом називається Страсна Седмиця, на якому кожен день має своє символічне значення. В ніч Воскресіння Христа проводиться святкове богослужіння (Великодня Служба Божа) святяться паски, яйця та інші страви. Таким чином церква благословляє віруючих після тривалого посту знову вживати «скоромне» тобто їсти не пісні страви. Багатий Великодній стіл завжди був символом небесної радості і символом вечері Господньої.

Серед представлених на виставці робіт вражають своєю майстерністю живописні твори В.В. Козлова (1951) «Вербна неділя» (2006), А.М. Дворського (1948-2010) «Натюрморт з писанками» (2001), С.Ф. Ніколенка (1941) «Скоро Пасха» (2016). В цих роботах поціновувачі образотворчого мистецтва можуть не тільки побачити, а й відчути всю велич і красоту великого православного свята, доторкнутись поглядом до святкових пасок та розфарбованих крашанок. Художники змогли засобами образотворчого мистецтва передати сам дух свята, радість весняного воскресіння та показати весь обрядовий цикл Великодніх свят.

18 квітня в Україні відзначається День пам’яток історії та культури, це свято, що було започатковане в 1999 році спрямоване на підвищення обізнаності з розмаїттям культурної спадщини українського народу та необхідністю її збереження для подальших поколінь. Кожна історична епоха залишає прийдешнім поколінням у спадщину пам’ятки архітектури чи історії, що зберігають у собі згадки про певні визначні події. Дуже багато пам’яток, що нагадують нам про героїчні і трагічні події в нашій країні, обов’язок сучасних українців зберегти їх, щоб наступні покоління змогли ознайомитись з минулим своїх пращурів. Тож презентована виставка включає в себе і експозиційний блок робіт, які присвячені Великодню.

Мистецькі твори А.Д. Кімнатного (1980) «Церква святого Йосипа Обручника» (2006), С.А.Дриги (1960) «Ранковий туман» (1999), М.І Гуляєва (1918-2003) «Літо. Лавра» (1975), знайомлять відвідувачів виставки з прекрасною архітектурою, з мистецтвом та традиціями побудови храмів в Україні, адже ці сакральні споруди є особливими пам’ятками національної культурної спадщини, саме вони відтворюють і сприяють неперервному зв'язку поколінь українців, і є живими свідками величної інколи трагічної історії української нації.
Окрасою виставки є мистецькі архітектурні пейзажі А.А. Данилова (1941-2011) «Великдень» (1990), В.Г. Плітіна (1956) «Храм Успіня» (1997), В.І. Осипенка (1958-2016) «Пасхальна ніч» (1994), С.Ф. Ніколенка (1941) «Клісон.
Заслуговують на увагу чудові та вишукані роботи М.І. Гуляєва (1918-2003) «Стара фортеця» (2000), «На богоміллі» (1960), «Осінній пейзаж з Лаврою» (1970) та В.Б.Коваля (1986) «Макарівська церква у Києві» (2007).

Микола Правда