Fotoinform

Відомий поет і громадський діяч Арсеній Олександрович Тарковський народився 12 червня 1907 року в м. Єлисаветграді (Кропивницький). Навчався в приватній класичній гімназії М.Крижанівського, нині це НВК «Кіровоградський колегіум» - спеціалізований навчальний заклад І-ІІІ ступенів – центр естетичного виховання та в музичній школі Густава Нейгауза, батька відомого музиканта Генріха Нейгауза.

У 1920-х роках був тісно пов'язаний з прогресивною молодіжною групою, яка складалася з любителів літератури, живопису, театру – Юрієм та Тетяною Нікітіними, Іполитом та Іриною Бошняками, Андрієм Тобілевичем. В 1924 році їде до Москви і там починає працювати у газеті «Гудок», підписуючи нариси, байки і віршовані фейлетони псевдонімом Тарас Підкова. Його колегами по перу були Михайло Булгаков, Костянтин Паустовський, Юрій Олеша та інші славетні літератори. Через рік Тарковський вступає навчатися на Вищі літературні курси і в той же час з’являються його перші публікації. У 1931 році поет працював на Всесоюзному радіо старшим інструктором-консультантом з художнього радіомовлення, писав п’єси для радіовистав.

Передвоєнні роки стали особливими для поета, він стає визнаним перекладачем художніх творів киргизької, грузинської, туркменської літератур, і вже у 1940 році Арсенія Олександровича приймають в Спілку письменників СРСР. В роки Другої світової війни Арсеній стає військовим кореспондентом газети «Боевая тревога» та приймає участь у бойових діях, був нагороджений орденом Червоної Зірки. У вільний час писав вірші, а його пісня «Гвардейская застольная», користувалася великою популярністю серед солдат. У повоєнні роки знову активно працює над перекладами, та пише ліричні вірші. А потім настали довгі роки «мовчання», його твори не друкують, бо вони не містять оспівування радянської влади. Лише у 1962 р., коли автору було 55 років виходить його перша поетична
книга «Перед снігом». Далі були книги «Земле – земное» (1966), «Вестник» (1969), «Стихотворенья» (1974); у 1980-ті роки – «Зимний день», «Избранное», «От юности до старости», «Быть самим собой»; у 1991-1993 рр. – «Собрание сочинений в 3-х томах». У 1971 році поетові присуджено Державну премію Туркменської РСР, а у 1977 р., з нагоди семидесятиріччя його нагороджено орденом Дружби народів, а у 1987 р. Арсеній Тарковський отримує нагороду — орден Трудового Червоного Прапора. Останні роки життя Тарковський жив у Будинку ветеранів кіно. Книга «Звёзды над Араганцем» (1989) стала останнім виданням автора. Цього ж року Арсеній Тарковський отримав Державну премію СРСР за книгу «От юности до старости», посмертно.

У 1955 році Арсеній Тарковський востаннє приїзджав до рідного міста та на хутір «Надія», з яким пов’язане життя його родини. По дорозі попросив зупинитися, став на коліна і поцілував рідну землю. Він вже ніколи не повернеться сюди, але завжди пам’ятатиме місто свого дитинства, яке для нього було найкращим у світі … Помер поет 27 травня 1989 року, похований в Передєлкіно, під Москвою (за матеріалами Вікіпедії)

У 1997 року у місті, з нагоди 90-річчя з дня народження, засновано музей Арсенія Тарковського, який знаходиться на території НВК «Кіровоградський колегіум» - спеціалізованого навчального закладу І-ІІІ ступенів – центру естетичного виховання, де він навчався, тоді ж була відкрита і меморіальна пам’ятна дошка на будівлі школи. У 2011 році на батьківщині відомого земляка, з’явилася вулиця названа в честь знаменитого поета, де й розміщений цей навчальний заклад. До відзначення 100-річчя від дня народження Арсенія Тарковського відомим художником – земляком, членом Національної спілки художників України, медальєром В’ячеславом Поповим виготовлено пам’ятну медаль.

В експозиції «Бути самим собою» представлено документально-інформаційні матеріали, набір листівок «Арсеній Тарновський» та фото відомого земляка.

14 червня об 11.00 в рамках роботи «Відеовітальні» обласного художнього музею в рамках відзначення 110-ї річниці від дня народження письменника, поета, мемуариста Арсенія Тарковського (1907-1989) відбудеться демонстрація документальних фільмів про життєвий та творчий шлях поета.

Ольга Шаповал