Fotoinform

Народився Віктор Васильович 1941-го року в селі Павлогірківка Витязівського району Кіровоградської області. Зі слів самого ювіляра, день його народження 10 березня, але зареєстрували 19 березня, в день хрещення. У 1946 році сім’я переїхала в село Осикувате Мар’янівської сільради, цього ж району. Тут промайнули дитячі та юнацькі роки, які пройшли швидко, але добрий спогад про рідне село серед широкого степу не згасає з часом, та живе в багатьох роботах майстра, а саме в живописних творах з приватної збірки майстра «Моя мала Батьківщина» та «Ставок мого дитинства», створених в 1970-их роках.
       Ще навчаючись у школі, в 9-ому класі, обдарований юнак вступив на відділення малюнку і живопису Московського народного університету мистецтв, на заочне навчання. У 1961 році був призваний до лав Радянської Армії у м. Москва, та паралельно продовжував навчатись в університеті. Після трьох річної служби в армії, у 1964 році, продовжив навчання на факультеті промислових мистецтв Московського художнього училища, це знаменита Строганівка (нині Московська державна художньо-промислова академія імені С. Р. Строганова). Здобувши спеціальність «гравер по штампах», у липні 1966 року був направлений до Кіровограду (нині Кропивницького) – на посаду художника-гравера по художній обробці металу Кіровоградських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. Працював оформлювачем і скульптором, у 1982 році переведений на посаду скульптора станкової і монументальної скульптури. Чимало робіт майстра прикрашають інтер’єри та екстер’єри громадських споруд нашого міста.
Його творчість різноманітна: монументальна скульптура та скульптура малих форм. Чарівні образи жінок у творах Самійленка В.В. – це краса, гармонія, пластика, ніжність та витонченість. Постаті жінок представлені на виставці: «Флора» (1990), «Три яблука» (1998), «Романс» (1971), «Весна» (1999).

У музейній збірці є роботи майстра, присвячені колегам, поетам, письменникам. В експозиції – бюст німецького скульптора Фріца Кремера – автора скульптур жертвам нацизму у Польщі та Німеччині (1969), погруддя Олександра Вертинського (1991), ескіз до пам’ятника «Портрет Карла Брюллова» (1989) та скульптура «Маска і дзеркало» (1981).
Історичні події та тема війни у житті митця – не лише данина історії нашої держави, а й розкриття теми героїчного подвигу простих людей у боротьбі з ворогом. У Музеї мистецтв зберігаються образи наших героїчних земляків, учасників Другої світової війни: погруддя радянського військового льотчика, Героя Радянського Союзу Василя Колісниченка (1983), бюст почесного громадянина польського міста Краків, радянського розвідника Олексія Шаповалова – учасника групи «Голос», яка врятувала місто від затоплення (1994) та цікава скульптура «Старий яничар» (1990).

Віктор Васильович був учасником міжнародного конкурсу на кращий пам’ятник до 100-річчя української діаспори у Канаді, на якому отримав диплом і премію. У 2002 році, на запрошення Наукового товариства ім. Миколи Трохименка, брав участь у міжнародному конкурсі на спорудження пам’ятника в урочищі Сандермох в Карелії, що був встановлений у 2004 році (в 1937-му році тут було розстріляно 1111 українських політв’язнів), де також здобув дві спеціальні премії.
Чимало пам’ятників та скульптур нині розміщуються в багатьох куточках Кіровоградщини. Його пам’ятник жертвам голодомору – двофігурна композиція з бетону й міді стоїть в селі Червона Кам’янка Олександрійського району, погруддя лікаря Феодосія Гетьманця в с. Добрянка Вільшанського району, бюст Героя Радянського Союзу Василя Іщенка в селі Трояни Добровеличківського району. У Кропивницькому, на могилі ще одного славетного земляка — письменника, науковця, краєзнавця Миколи Смоленчука пам’ятник, створений В.Самійленком.

Крім скульптур, у його доробку картини, малюнки, пам’ятні дошки, медалі, плакетки, рельєфи. В 2012 році в нашому музеї відбулась персональна виставка митця «Галерея портретів непересічних: від Клеопатри до наших днів». Тут була представлена маловідома сторінка творчості художника, а саме, портретний живопис, в якому він розкрив образи різних історичних особистостей, які залишили неоднозначний слід в історії Європи.

Високий рівень майстерності і великий досвід дозволяє працювати Віктору Самійленку з різними матеріалами – бронзою, деревом, гіпсом, наповнюючи їх новою формою і глибоким змістом. Його роботи гармонічно вписуються як в музейний, так і міський простір.
Батько виховав двох дітей – син Роман також пішов батьковою дорогою, він в 12 років вступив до Республіканської художньої школи ім. Т. Шевченка, по закінченню якої продовжив навчання у Київському художньому інституті (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) та закінчив на відмінно, отримавши дві мистецькі освіти: скульптор та скульптор-реставратор. Донька Оксана художник-живописець, закінчила Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна, член НСХУ.

Колектив Музею мистецтв щиро вітає Віктора Васильовича з ювілеєм та з відкриттям персональної виставки! Бажаємо многая літ в здоров’ї, творчого натхнення та здійснення всіх задумів і мрій!  

Ольга Шаповал