Fotoinform

29 січня 1889 року в Єлисаветграді в родині робітника народився Петро Покаржевський. Навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі та відвідував вечірні рисувальні класи, якими керував талановитий педагог, живописець Феодосій Козачинський.

В 1905 році Петро Дмитрович вступив до Київського художнього училища. В 1908 році за три роки замість шести юнак з відзнакою закінчив училище, що дало йому право без екзаменів вступити в Академію мистецтв. При виборі майстерні він обрав батальну майстерню М.С.Самокіша, яка мала добрі реалістичні традиції, що визначило подальший творчий шлях художника.
На першій персональній виставці П.Д. Покаржевського, яка відбулася в період навчання в Академії були представлені портрети, пейзажі, етюди та замальовки, привезені з кавказького фронту Першої світової війни, куди він був направлений разом з іншими учнями.

В 1917 році за картину «Запрягають» («Тройка») молодому живописцю присудили золоту медаль, що давало право на закордонне відрядження. Але через бурхливі події, які відбулися у жовтні цього ж року воно не здійснилося.

У 1918 році Петро Покаржевський на декілька років оселяється в Тулі, працює в комісії по охороні пам’яток мистецтва Тульського відділу народної освіти. В пошуках творів мистецтва йому довелося їздити по стародавнім маєткам Тульської губернії. Ці роботи і поклали основу створеного Тульського художнього музею. В 1920 – 1921 роках працював відповідальним керівником агітаційної роботи в Тулі й губернії. В ті ж роки він разом з іншими художниками прийняв участь в організації в Тулі державних художніх майстерень та став першим їх керівником.

З 1937 року й до останнього дня свого життя Петро Дмитрович працював викладачем живопису й малюнку Московського художнього інституту імені В.І.Сурикова, передаючи свій досвід учням. Він виховав кілька поколінь живописців, багатьох майстрів, творчість яких широко відома.

У перші повоєнні роки Покаржевський писав твори на Півночі, в Карелії. В 1950-х рр. він багато мандрував: Памір, Кавказ, Байкал, Крим. Його полотна зберегли чарівність незайманої місцевості. Подорожуючи за кордоном, створив чудові види Праги, Софії, Пловдива, Афін, Риму, Флоренції…

Художник працював у різних жанрах, але провідним в його творчості був пейзаж. Пейзажі Покаржевського представляють собою етюди з натури, але багато з них узагальнюють побачене в природі й являють цілісний художній образ, що дає право зараховувати їх до картин, разом з тим зберігаючи безпосередність і свіжість етюду…
Помер П.Д. Покаржевський у Москві в 1968 році.
Твори Петра Покаржевського знаходяться в багатьох музеях України та світу.

Понад 100 живописних та графічних робіт відомого уродженця нашого краю зберігається у фондовому зібранні Кіровоградського обласного художнього музею, а також каталоги, листівки, спогади, фотографії, які свідчать про життєвий та творчий шлях митця. Цікавим фактом є те, що сам художник запропонував колишній картинній галереї, яка на той час була відділом обласного краєзнавчого музею, прийняти в дар частину його зібрання.
У 2004 році в обласному художньому музеї було відкрито виставку, присвячену 115-й річниці з дня народження П.Д. Покаржевського.
У 2014 році - експозицію «Поетичне розкриття краси світу» до 125-ої річниці від дня народження художника.

В експозиції представлено живописні роботи з фондового зібрання обласного художнього музею – «Автопортрет» (1923), «Срібний день у Гурзуфі» (1964), «Шахтарі Хібін» (1959), «Узбек з конем» (1942), «Натюрморт» (1946).
Експозицію доповнюють каталоги виставок митця, набір листівок із репродукціями творів, спогади «Записки художника» з дарчими підписами самого автора.

Тетяна Костенко