Fotoinform

В умовах повномасштабної війни російської федерації проти народу України та намагань повного знищення нас як нації, особливо важливого значення набувають свята, які підкреслюють українську автентичність та віддзеркалюють невмирущу українську душу. Саме до таких подій відноситься свято Покрови Пресвятої Богородиці – релігійне і одночасно по справжньому народне свято з глибинним історичним та сакральним корінням. В останньому контексті слово «покров» означає заступництво, адже до ікони із зображенням Покрови люди часто зверталися і звертаються із щирою молитвою та проханнями, але особливо гаряче моляться під час зовнішньої загрози, коли країна стоїть перед небезпекою будь-якого вторгнення, або ще гірше – вторгнення вже відбулося, і нація має вибір – стати жертвою безжального злодія, вбивці, ґвалтівника, або вистояти і перемогти у запеклій битві з ворогом, виборовши таким чином собі і нащадкам право на життя.

Відзначення свята Покрови має історичне підґрунтя, а подія, що призвела до появи відповідних ікон, була пов'язана із зверненням громадян візантійської столиці Константинополя про захист від ворога, адже саме із Візантійської імперії православне християнство потрапило до Київської Русі. Чисельні варіації іконопису ілюструють переказ із Житія Святих про видіння, що сталося у Влахерненському храмі Константинополя в Х столітті, коли Андрій Юродивий побачив чудодійне явлення Богородиці в оточенні янголів та праведників. Пречиста тримала над людьми свій омофор, захищаючи від нападу ворогів, що в той час оточили та вторглись у місто. Як наслідок – порятунок Константинополя від сарацинів, відзначення цього дня як великого свята та відповідний сюжет у різних варіаціях на православних іконах.

Цілком природно, що на теренах України свято Покрови набуло поширення і популярності саме за часів Козаччини. Козаки вважали її своєю покровителькою і під її заступництвом ставали до бою за рідну землю та православну віру. В цей день, під час загальної ради, вони щороку обирали собі кошового отамана. Протягом багаторічної національно-визвольної боротьби українців проти своїх поневолювачів Покрова завжди виконувала функцію Берегині нашого народу, допомагаючи йому вистояти проти ворога і реалізуватися як нація.
Українська Повстанська Армія (УПА), що постала в часи Другої світової війни, як збройна сила проти гітлерівської та більшовицької окупації, теж обрала собі свято Покрови за День Зброї, віддавшись під опіку Святої Матері Богородиці. Тож згідно указу Президента України від 14 жовтня 2014 року, саме на Покрову було вирішено відзначати День захисника України, який з 2015 року отримав статус державного свята. А 14 липня 2021 року Верховна Рада України перейменувала День захисника України на День захисників і захисниць України.

У XVII-XVIII століттях в українському іконописному мистецтві з’являється новий напрямок, так зване «козацьке бароко», з яким виникає і новий тип ікони – «Козацька Покрова». На ній іконописці зображували під покровом-омофором Богородиці ієрархів, гетьманів, старшину та видатних козаків, зокрема - Богдана Хмельницького та Івана Мазепу. На жаль, козацьких ікон залишилось на сьогодні дуже мало.
Ще однією особливістю іконографії Покрови цього періоду є те, що дія сюжету переноситься в реальний інтер’єр храму, який зазвичай відтворювався майстрами дуже прискіпливо, з урахуванням усіх деталей і декоративних елементів церковного середовища та вбрання персонажів. Основна іконографічна відмінність, яка притаманна сюжету Покрови полягає у зображенні Богородиці, яку представляють або у положенні Оранти з двома янголами, що тримають над нею покров, або з омофором, який тримає сама Богородиця.

Віртуальна експозиція «Під омофором Покрови» презентує ікони другої половини ХІХ – початку ХХІ століття з фондового зібрання музею із різними варіантами зображення сюжету Покрови. Серед них так звані замовні ікони невідомих іконописців зі святими на полях - «Образ Покрови Пресвятої Богородиці» та «Покров Пресвятої Богородиці».

Сюжет ікони «Образ Покрови Пресвятої Богородиці» деталізує архітектурні елементи і має трьохярусну композиційну побудову. У верхньому ярусі на легкій хмаринці під центральним куполом зображений Спаситель, оточений німбом з серафимами та херувимами. Середній ярус відображає саме явлення Богородиці, яка тримає в руках розгорнутий омофор в оточенні праведників. Нижній ярус представляє деталізований церковний інтер’єр, в центрі якого зображено Романа Сладкопівця, наполовину оголеного Андрія Юродивого з учнем, що вказує рукою догори на Пречисту, священнослужителів та світських осіб. Доречи, зображені на полях ікони святі розділені за гендерною ознакою.

Інша ікона зі святими на полях «Покров Пресвятої Богородиці» зображує композицію з двох ярусів, а одяг персонажів ретельно виписаний та оздоблений рослинно-квітковим орнаментом.

Складовою презентованої експозиції стали також двостороння ікона із зображенням «Святого Сафаофа» і «Покрови Богородиці», ікона «Покрова Пресвятої Богородиці» та авторська ікона на склі «Покрова» (2008), створена вінницьким художником, членом Національної спілки художників України Олександром Ковальчуком (1962-2011) та передана автором до фондів музею після персональної виставки в грудні 2008 року. Композиція та колір останньої роботи нагадує саме барокову українську ікону ХVІІІ століття. Яскравими барвами за власною технологією художник відтворює своє бачення Покрови.

Тож презентовані в рамках відзначення цього поважного церковного, національного та дійсно народного свята твори іконопису дають уявлення про усе різноманіття і особливості іконографії таємничого і сповненого символізму сюжету Покрови Пресвятої Богородиці.

Олег Юрченко