Fotoinform

Леонід Корнєєв народився у нашому місті 15 травня 1922 року. Учасник Другої Світової війни, був нагороджений бойовими орденами та медалями.

       У 1958 році Леонід Якович вступив до Київського державного художнього інституту, спочатку на архітектурний, а потім на художній факультет, який закінчив у 1963 році, отримавши спеціальність – викладач малюнку й креслення та методист художнього виховання. В 1965-1967 роках працював художником-архітектором Ужгородського обласного відділу архітектури, де займався будівництвом музею архітектури й етнографії Закарпаття.

Повернувшись у рідне місто у 1967 році, працював у художньому фонді, а в 90-х роках був викладачем кафедри педагогіки початкового навчання місцевого педагогічного інституту (нині: Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка). Брав активну участь у виставкових проєктах, відкривав персональні виставки. Навіть незважаючи на досить поважний вік, художник із задоволенням виїздив на пленери у райони нашої області, створив безліч картин з краєвидами Кіровоградщини. Всі свої задуми та мрії переносив на полотно, картон та папір. Митець був відповідальним, не залишав справу на завтра, якщо її треба було зробити сьогодні, усе приймав близько до серця, не залишався байдужим. Леонід Якович працював біля мольберта, не уявляючи себе без фарб та пензля до останніх своїх днів.

Дружина майстра, Ніна Олександрівна, передала до фондів музею близько 150 творів, які різнобічно представляють доробок художника. Тематика його картин свідчить про усталене коло уподобань, про щиру зацікавленість життям в усіх його формах та проявах. Людина як мірило речей, образ, завдяки якому можливо відтворити повноту життя, – головна тема його портретів «Наші земляки», де можна побачити відомих співвітчизників, а також пересічних громадян, які приваблювали митця своєю відкритою душею та внутрішньою красою.
Головним твором ювілейної експозиції є, звісно, ж «Автопортрет» (1973). Тут ми бачимо митця зосередженим та з відкритим поглядом.
Перебуваючи в різних географічних куточках світу – Балтійські країни, Польща, Німеччина, країни Південної та Західної Європи, Середня Азія, Кавказ, знаходив такі місця, які неможливо було забути та фіксував їх у своїх картинах, робив ескізи та замальовки до майбутніх творів. В даній експозиції представлені графічні малюнки «Прага. Міст через річку Влтаву» та «Карлів міст через Влтаву» (Чехія), «Кошиці. Лютеранська церква в готичному стилі» (Словаччина), «Латвія. Руїни фортеці» (Латвія).

Але тема неповторної краси України, мабуть, - одна з найбільших за обсягом у доробку художника, які є складовою фондового зібрання музею. Тому віртуальну експозицію представляють прекрасні пейзажі та чудові куточки нашої країни, що були створені майстром пензля у різні роки життя, серед яких: «Схили річки Південний Буг» (1988), «Мукачеве. Замок», «Фортеця», «Околиця Ужгорода», «Михайлівський монастир», «Закарпаття. Стара хижа», (1966), «Біля причалу», «Осінній пейзаж» (2000), «Київ. Площа Б.Хмельницького», «Етюд. Кіровоградський обласний музично – драматичний театр ім. М.Л.Кропивницького» (1964).

Оксана Віжевська