Fotoinform

В умовах довготривалого і болісного становлення української нації та військової агресії з боку східного сусіда особливо важливого значення набуває творчість митців, чия життєва позиція та наполеглива праця є чудовим зразком служіння своїй батьківщині, сприяючи таким чином не тільки культурно-естетичному, а й національно-патріотичному вихованню населення, в першу чергу – молоді, якій розбудовувати європейську українську державу.

Палкий патріот України, романтик і поет в душі, талановитий митець з глибоким філософським осмисленням земного буття – це все про нього, Фелікса Полонського, унікального майстра пензля зі своїм неповторним творчим «Я», завдячуючи чому авторство його робіт не викликає сумнівів на будь якій виставці.

Митець відноситься до тієї славетної когорти, яку ми з гордістю називаємо «Художники-земляки». Він народився 1 січня 1941 року в селі Хмельовому Миколаївського району Кіровоградської області в родині військовослужбовця. Професійну освіту здобув на живописному відділенні Іванівського художнього училища (нині – Російська Федерація), будучи переконаним, що на формування його творчих смаків і спрямувань найбільше вплинули викладачі з фаху Серафім Троїцький та Іван Калашников. Після закінчення в 1968 році з відзнакою цього учбового закладу Фелікс Полонський, не зраджуючи своїй малій батьківщині, працює художником-оформлювачем у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР, а у 1996 році навіть стає делегатом ІІ з’їзду Національної спілки художників України від Кіровоградської обласної організації.
Фелікс Михайлович належить до невтомних трударів, які постійно знаходячись в творчому пошуку незалежно від настрою, поганої погоди чи пори року, адже професійне самовдосконалення набуває для них дуже важливого значення. Тож закономірним наслідком стала активна участь митця в чисельних обласних, всеукраїнських та зарубіжних художніх виставках, серед яких - «Виставка творів кіровоградських художників в Толбухіно, Болгарія» (1978), «Мальовнича Україна» (1991-2005), «50-річчя трагедії Бабиного Яру» (1991), «Голодомор 33» (1993), «Спорт в образотворчому мистецтві» (1998), «60-річчя Спілки художників України» (1998), «Осінній салон» (1993, 1994, 2000), «70-річчя Спілки художників України» (2008), «Барвиста Україна» (2013) та багато інших. Чимало у його активі і персональних виставок – у Кіровоградському художньому салоні (1993, 1999), Кіровоградському торгівельному об’єднанні «Барва» (1996), Кіровоградському обласному художньому музеї (Музеї мистецтв) (2002, 2004, 2006, 2011, 2016, 2020), Кіровоградському художньо - меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна (2014, 2015), приватній галереї «Єлисаветград» (2016), у місті Вуперталь Федеративної Республіки Німеччини (1999).

До середини 1980-х років митець активно займався монументальним декоративним розписом, що вплинуло на подальший розвиток його творчості. Виконані Феліксом Полонським розписи можна і сьогодні побачити в обласному шпиталі для ветеранів війни, в Національному технічному університеті, в меморіальному музеї комсомольської підпільної організації «Спартак» в селі Красногірка Голованіського району та інших закладах нашої області.

І все ж для прихильників його творчості та широкого загалу він відомий в першу чергу як автор цілої серії осінніх пейзажів, сповнених ліризму, романтизму, поезії та виконаних переважно у жовтогарячому, багряному та синіх кольорах, що також стало своєрідною візитівкою майстра. Але любов Фелікса Михайловича до України не обмежується оспівуванням її чудової природи та одою українській осені. Художник закоханий в усе українське, часто віддзеркалюючи у своїх творах українську міфологію, автентичність, народні звичаї і традиції, українську історію, зокрема – її трагічні її сторінки, пов’язані з темами Голодомору 1932-1933 років, Другої світової війни тощо. Чимало своїх робіт митець присвятив непересічним особистостям, які вже давно стали символами України. Серед них Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Гоголь, Марко Кропивницький та інші.

Окрім всього іншого Фелікс Михайлович – талановитий графік, адже як сам він зізнається, уся його творчість почалася саме з неї ще під час навчання в училищі. Рівень його графічних робіт можна було оцінити, зокрема, під час персональних виставок графіки в Кіровоградському художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна (2015) та КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» (2020), вкотре переконавшись в українофільстві митця.

Нагородою за чудові твори образотворчого мистецтва та активну громадянську позицію Фелікса Полянського стали не тільки любов і повага з боку чисельної армії його шанувальників, а й офіційні відзнаки, нагороди, звання. Так, зокрема, у 2004 році він був нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», у 2007 році стає лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Національна традиція», в 2011 році був відзначений Грамотою Кіровоградської обласної ради, а в 2016 році отримує почесне звання заслуженого художника України.

Наразі твори Фелікса Михайловича зберігаються у фондах Міністерства культури України, Кіровоградському художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна та приватних зібраннях України, Російської Федерації, Франції, Німеччини, Болгарії, Австрії, Польщі, Ізраїлю, США.
20 живописних творів і 5 графічних робіт майстра стали складовою фондового зібрання Музею мистецтв міста Кропивницького, що дає можливість гідно презентувати його творчість, зокрема – у віртуальному варіанті.
Перший блок віртуальної виставки «Красу та розпач України зберіг він в серці своєму» складають чудові ліричні пейзажі, які презентують красу і гармонію української природи та просякнуті ліризмом і романтизмом художника. Другий блок має ярко виражений історичний аспект і презентує історію України, зокрема – через її знакових постатей, виробничу тематику, жахливі події Голодомору 1932-1933 років, Другої світової війни тощо. Це наглядна ілюстрація творчості художника-громадянина, який живе і творить з Україною в серці.

Олег Юрченко