Fotoinform

В умовах сучасної російсько-української війни ворог ставить собі за мету не тільки здійснення геноциду українського народу та ліквідацію України-Русі, а й знищення української культурної спадщини, як складової світового культурного простору. Тож є особливо важливою співпраця з представниками світової спільноти, в тому числі - земляцтва, які не тільки допомагають зберегти наше культурне надбання, а й примножити його. Дуже приємно, коли така співпраця стає систематичною. «Жінки і порцеляна» - це третя виставка як результат співпраці музею та меценатки українського походження з Канади Олени Берикул-Криворучко. Рішення щодо дарунку приватної колекції пані Оленою було виваженим та зорієнтовано на музеї чотирьох регіонів України, звідки походять її пращури. Один з яких є наш край, де мешкали у XVIII-ХІХ століттях бузькі козаки Краснолісся - Криворучки, а дід пані Олени, Віктор Берикул, працював на залізниці в Олександрівці. Перші дві виставки: «Краса широкого вжитку» з предметів світової побутової порцеляни ХІХ-ХХ ст. і східної порцеляни «Біле золото Сходу» з успіхом виставлялись в нашому Музеї до повномасштабної фази російсько-української війни.

Пристрасть землячки до колекціонування допомогла їй зібрати велику кількість унікальних порцелянових предметів, що були виготовлені на просторах Канади, США, Мексики, Японії, Тайваню, Великобританії, Німеччини, Греції, Італії, Франції та Нідерландів.
Колекція порцелянових виробів стала для пані Олени не просто захопленням, а об’єктом вивчення та дослідження історії порцелянового мистецтва, адже вона присвятила цій справі 30 років свого життя. Надані описи до предметів є змістовними та цікавими, відчувається професійний підхід та неймовірна любов до свого зібрання. За словами Олени Берикул-Криворучко уся її збірка складається з понад трьохсот виробів, різноманітних за технологією виробництва, декоруванням, країною виготовлення. На сьогодні нашому музею подаровано 200 експонатів, які стали безцінною складовою фондового зібрання.

Виставка «Жінки і порцеляна» концептуально відрізняється від двох попередніх, адже вона присвячується українським жінкам під час російсько-української війни і на меті має додати трішки спокою, естетичного перепочинку та краси у непросту буденність військового часу. Зараз кожна українка - це захисниця та берегиня. Волонтерки, лікарки, військовослужбовиці, кухарки, кравчині, водійки, дружини, матері та сестри - кожна по-своєму відстоює майбутнє вільної, незалежної Батьківщини та своєї родини. Сьогодні українські жінки захищають, рятують, годують, шиють, несуть любов, тепло, ласку і турботу. Тож ця виставка присвячується саме їм, сильним та незламним.

Мистецтвознавці вважають, що до появи гончарного кола, саме жінки першими збирали глину, ліпили керамічні вироби і прикрашали їх малюнками та іншим оздобленням. З ускладненням технологічного процесу вони переходили на допоміжні роботи в керамічному виробництві. Але в свою чергу вони ставали покупцями, споживачами, замовниками, а значить і законодавицями моди та стилів розвитку порцеляни. Водночас із загальним процесом емансипації, жінки почали працювати декораторками, дизайнерками та навіть організаторками й керівницями порцелянового виробництва. Протягом всієї історії творчості людства жінки були і залишаються джерелом натхнення митців у всіх видах художнього та декоративного мистецтва.

Виставка складається з кількох тематичних блоків та презентує відвідувачам 73 предмети з подарованої колекції, перегляд яких переносить нас у просторі та часі дозволяючи здійснити мистецьку мандрівку країнами світу. Представлені твори є цікавими, а деякі – унікальними зразками порцелянового мистецтва, виготовлених на всесвітньовідомих мануфактурах з багаторічною історією. Центральна частина експозиції презентує відображення жіночих образів в порцеляні. Серед них – статуетка в червоній сукні «Джема» (із серії «Класичні образи». Королівський Дултон. Англія, 1988-1991). Скульптором цієї статуетки була англійська мисткиня Пеггі Дейвіс, яка змоделювала понад 250 статуеток, що є найвищим результатом в цій галузі. Ще один унікальний витвір всесвітньовідомої, італійської, порцелянової мануфактури – букет квітів з бісквітної порцеляни (Каподімонте, Італія, ХХ ст.). Адже бісквітним буває не тільки торт! Бісквітним також називається популярний різновид фарфору твердого типу, не покритого поливою. Він часто використовується для створення оксамитових поверхонь, які ідеально підходять для виготовлення людських фігур і букетів квітів. З’явився у Франції та поширився Європою у XVIII ст. Назва цього виду порцеляни походить від слова «біс», що перекладається як «два» або «подвійний». Раніше таку порцеляну завжди обпалювали двічі, сучасні технології виробництва передбачають лише одну термічну обробку. Вироби з бісквітної порцеляни нагадують мармур і виглядають, як живі.

На виставці також представлено декілька предметів оздоблених українським орнаментом - біла керамічна ваза з червоно-чорним візерунком української вишиванки (Канада, 1960-ті рр.) та біла керамічна чашка для кави «Верося» з червоно-чорним візерунком української вишиванки (оздоблено Ганною Глинською, Канада. Зроблено в Англії, 1990-ті). Адже саме в Канаді знаходиться найбільша в світі українська діаспора. Тож прикрашаючи святковий стіл вазою з українським орнаментом, починаючи день з горнятка чаю, на якому кирилицею написано твоє ім’я, чи одягаючи бабусину вишиванку, українки вдома та в діаспорі показували й показують всьому світу, ким вони є та як вони прив’язані до рідної культури. Як бачимо презентована виставка є символічним місточком між українцями всього світу та потужним контекстом всесвітнього мистецтва.

Традиційно ми дякуємо своїм партнерам за підтримку, в даному випадку команді магазину «Julie» («Джулі») і особливо його власниці пані Юлії Бугері-Шиптенко, яка вже вдруге передає до нашого музею експозиційне обладнання (вітрини) в якому презентована більша частина експонатів даного виставкового проєкту. Пишаємось партнерством та сподіваємось на подальшу співпрацю.

Анна Недлінська та Олег Юрченко , фото Ігоря Філіпенка.