Fotoinform

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада відповідно до Указу Президента України № 1241/97 від 9 листопада 1997 року «Про День української писемності та мови» і має на меті сприяти консолідації українського народу.

За православним календарем в цей день також вшановують пам’ять преподобного Нестора-літописця - письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця й починається писемна українська мова.

Рідна мова кожного народу - це його душа, основа існування як нації та найбільше культурне надбання. Протягом всієї історії українці змушені були вести боротьбу за рідну мову, можливість нею молитися в церкві, писати та друкувати книги. Тривалий час, коли частина наших земель знаходилась під загарбницьким пануванням Російської імперії, українська мова або взагалі не визнавалась і вважалась «наречием» або називалась другосортною та «хохляцькою». Насильницькими методами через ряд указів та заборон насаджувалась російська мова, всіляко популяризувалась в церковній службі, освіті та культурі. Рідну мову намагались викорінити. Але не вдалося. Ціла плеяда відомих поетів та письменників вдихала нове життя у нашу мову, боронила її пером та словом міцнішим за крицю.

Експозиція «Пером і словом: боротьба за рідну мову» поєднує живопис та графіку з фондового зібрання обласного художнього музею та розповідає мовою мистецтва про відомих діячів української інтелігенції, які запекло захищали солов’їну, плекали та популяризували рідне слово, зробили вагомий внесок у формування та становлення української літературної мови.

Чільне місце в експозиції займає картина народного художника України Віктора Івановича Ковтуна «Тарас Григорович Шевченко» (2019), яка руйнує стереотипи сприйняття постаті Великого Кобзаря, формує відхід від образу колишнього кріпака, селянського романтика та поета-мученика. З картини дивиться інтелігентний чоловік із пронизливим спокійним поглядом, сповненим глибокої мудрості, одягнений як модний франт. Лише смушева шапка та вуса лишилися незмінними атрибутами. Знаковим є те, що автор роботи являється лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Графічна робота невідомого автора «Весна. Іван Франко і Ольга Рошкевич» (1976) ілюструє закарбовану на папері мить із життя видатного українського письменника, поета, відомого громадського діяча, який на пам'ять знав «Кобзаря», був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Щодо сюжету картини, то на тлі весняного пейзажу молодий, замріяний письменник зображений поряд із коханою жінкою, яка поділяла його любов до книг. Їхньому одруженню на заваді став арешт І. Франка та переслідування, пов’язані з письменницькою діяльністю та громадянською позицією.

Картина нашого земляка, заслуженого художника України Фелікса Михайловича Полонського «Насунула важка червона хмара. Леся Українка» (2008) акцентує увагу на внутрішньому світі, прихованій драмі постаті відомої української поетеси Лариси Петрівни Косач-Квітки. Автор не прагне до портретної схожості, він створює неповторний образ із трагічними нотками.

У часи Радянського Союзу продовжувалась політика утисків української мови та писемності, укорінився комплекс меншовартості, який, на жаль, відчутний і на сьогодні в суспільстві. Але робота представників української інтелігенції над збагаченням, дослідженням та популяризацією власної літературної спадщини продовжувалась. Одним із місцевих титанів цієї справи був відомий літературознавець, письменник, Почесний громадянин нашого міста Володимир Євгенович Панченко (1954-2019), образ якого майстерно передав художник Микола Гнатович Бондаренко (1914-1999) у своїй роботі «Портрет письменника В. Панченка» (1998). Зовсім нещодавно, на свято Покрови, цього видатного громадського діяча не стало…

Що стосується державної політики захисту рідної мови, то лише 25 квітня 2019 року, на 28-му році незалежності України, Верховна Рада ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Ця подія вселяє багато нових сподівань, адже питання мови для нашого суспільства актуальне і на початку ХХІ століття, особливо гостро це відчувається в рамках російсько-українського збройного протистояння на Сході, коли пропаганда Російської Федерації виправдовує свою агресію захистом російськомовного населення.

Пам’ятаймо чиї ми діти, на якій землі живемо та шануймо солов’їну, рідну мову, щоб більше ні в кого з сусідніх держав не виникало бажання нас захищати.

Анна Недлінська