Fotoinform

хронічним станом стресу та душевного неспокою більшості населення нашої держави. Але, з іншого боку, звернення до таких подій, тим більше – міжнародного рівня, є особливо актуальним в умовах сучасної потужної євроінтеграції України та має величезне позитивне і життєстверджуюче значення.

Кожне соціальне потрясіння несе в собі величезні ризики для творів мистецтва та культурної спадщини. Не стала винятком і новітня російсько-українська війна. З початку повномасштабного вторгнення постало питання, як зберегти музейні колекції та експонати, адже росія хоче знищити все, що відрізняє українців у культурному плані і що є основним для нас, як для нації. Ця війна не лише за територію України, вона ведеться протии історичного надбання усього українського народу. В складних умовах воєнного стану усі завдання для нас є важливими, однак першочерговим постає збереження предметів Музейного фонду України.

Яскравим прикладом небайдужості громадян до образотворчого мистецтва, є те, що більшість картин відомої художниці Марії Примаченко були розібрані по домівках звичайними людьми і таким чином врятовані від знищення. Потрібно віддати належне й співробітникам музею українського філософа Григорія Сковороди на Харківщині. Вони зробили все можливе щоб реліквії залишились неушкодженими, хоч історична будівля – пам’ятка архітектури, таки була зруйнована ворожою ракетою. На жаль не вдалося вберегти полотна Архипа Куїнджі з фондів музею з Маріуполя, частина з них згоріла у полум’ї війни, те що залишилось було розграбовано та вивезено московськими варварами.

Музейна скарбниця збирає в собі величезну кількість предметів різних епох та періодів розвитку суспільства. Музеї, як і людина, мають свій вік, на думку сучасників українські музеї зараз проходять період очищення від колишніх «героїв» та радянської інтерпретації нашої історії. В наші дні він майданчик для зустрічей студентської молоді, представників громадськості для обговорення проблемних питань, відвідування лекцій, бесід, творчих зустрічей, тобто зараз український музей є центром для прийняття креативних рішень. Тобто музей - це завжди сучасно та престижно.

Враховуючи нові реалії у відвідувачів не зменшилась цікавість до музею, огляду його тимчасових експозицій, міні-виставок, екскурсій, різноманітних майстер-класів. Спільними зусиллями в свідомості молодого покоління виховується почуття прекрасного, повага до народних традицій, любов до національного мистецтва! Cьогодні музейний заклад накопичує в собі все те, що відбувається в суспільстві, є його так би мовити дзеркалом. Музеї теж на передовій, в тому числі на гуманітарному фронті. Працівники Музею мистецтв реагують на виклики сучасності та переходять до нових форм музейної роботи, нерідко опановуючи нові види професійної діяльності та нові професії. Музей сьогодні залишається значним осередком збереження та демонстрації творів образотворчого мистецтва, відображає життя суспільства в цілому і є його вагомою складовою частиною. Невипадково назва виставки звучить доволі промовисто «Музей як життя», життя країни, спільноти, громади, яке призмою проходить через діяльність музею. Музейне життя для співробітників сьогодні дозволяє переосмислити свою діяльність, адаптувати її до вимог інформаційного суспільства та дає можливість привернути увагу громади і влади до проблем музейної справи і конкретного музею зокрема.

Основна концепція презентованої віртуальної виставки – віддзеркалити універсальність музейного закладу, його неповторну ауру, загадковість і таємничість, і одночасно – популяризація творчості майстрів пензля, чиї роботи стали безцінною складовою фондового зібрання Музею мистецтв, і які неодноразово звертались у своїх картинах до музейної тематики. Дуже показовою в цьому плані є робота народного художника України Анатолія Горбенка «Інтер’єр музею» (1990), яка наглядно ілюструє варіант музею-садиби у чудовій гармонії із навколишнім природнім середовищем. Наш славетний земляк очолює наразі Одеську обласну організацію НСХУ, будучи вагомим ланцюгом багаторічної мистецької співпраці Кропивницького і Одеси. Не залишає байдужим і одна з останніх робіт Володимира Федорова «В моїй майстерні» (1985), яка дуже вдало передає атмосферу творчої лабораторії митця. Із цієї ж серії картина «Робочий стіл» (1946) представника першої хвилі радянських художників, автора чисельних ліричних пейзажів земляка Петра Покаржевського, який також неодноразово оспівував творчий хаос своєї майстерні з автобіографічними елементами. Продовжує цю тему картина художниці-реставраторки Інни Русіної «Повернення до життя» (2002), яка передає не тільки інтер’єр майстерні, а й таїнство відродження мистецького шедевру. А два малюнки Пилипа Таралевича «Наглядач виставкової зали» (2004) який у своєрідній манері, наочно ілюструє постаті музейних доглядачів, яких відвідувачі асоціюють із музеєм, є чудовою присвятою людям, які дуже часто опиняються за кадром музейної діяльності, але без яких неможливо представити повноцінне функціонування музею.

Отже, користуючись нагодою, щиро вітаємо усіх музейчиків з професійним святом, бажаємо творчого піднесення, вдалих розвідок, цікавих знахідок, нових виставок, міцного здоров'я, сімейного затишку, і найголовніше – нашої спільної Перемоги та мирного неба над Україною!

Володимир Мельник