Fotoinform

Довідка: Ярослав Івашкевич народився в селі Кальник (тепер — Вінницька обл.) 1902 року помер батько, і сім'я зосталася без засобів до існування. Мати спершу переїздить до Варшави, сподіваючись, що так буде легше, але через два роки знову повертається в Україну й оселяється в Єлисаветграді (зараз Кіровоград). В Єлисаветграді мешкали їх родичі — родина Шимановських, із якої походив майбутній видатний композитор Кароль Шимановський. Старший на дванадцять років Кароль мав на Ярослава беззаперечний вплив. Цей фактор, а також мистецька атмосфера в домі Шимановських, виїзди до сіл Орлівка (поблизу Знам'янки) та Тимошівка (Черкащина), де збиралися артисти з кола Шимановського, підштовхнули хлопця до серйозного зайняття музикою. Після війни Івашкевич активно займався культурною, громадською та літературною роботою. Він часто бував в Радянському Союзі і, зокрема, в Україні, підтримував інтенсивні творчі зв'язки з українськими та російськими письменниками. Він з гордістю говорив про те, що володіє українською мовою: «Українська мова мені не чужа, навпаки, вона була тією мовою, яка супроводжувала мене від самого дитинства. З того часу ця мова досягла великого розвитку, збагатилася новими словами, яких я вже не знаю, хоч і користуюся — з дитинства засвоєною — дуже гарною київською говіркою цієї мови». До української тематики Івашкевич звернувся у трилогії «Слава і хвала», у повісті «Заруддя» (1976), ряді віршів, оповідань та есе, незакінченій книзі «Подорож по Україні». Численні статті, спогади, відгуки Івашкевича позначені глибоким знанням українського фольклору та літератури. Окремі твори Івашкевича переклали М. Бажан, Д. Павличко, О. Медущенко, О. Лєнік, Вал. Шевчук та ін. Помер Ярослав Івашкевич 02 березня 1980 року.