Fotoinform

Даний захід зібрав фахівців та експертів, які в своїй діяльності, так чи інакше, зустрічаються із правовими нормами та процедурами реєстрації громадян, проблемами паспортизації та, як наслідок, і порушенням права людини на вільне пересування.
Учасникам було поставлено ряд запитань, відповіді на які було зафіксовано, а згодом буде оброблено та підсумовано. Організатори намагалися з’ясувати, чи існує дискримінація громадян щодо права на вільне пересування та місце проживання в Україні? З якими проблемами, щодо цього питання доводилося зустрічатися учасникам в їх діяльності? Якими мають бути шляхи вирішення? Та інше..
Наразі, хотілося б звернути увагу, на найбільш актуальні проблеми, які на думку учасників є перешкодою для населення в реалізації своїх прав.
Як зазначив Седнєв Олександр В’ячеславович, вихователь гуртожитку Кіровоградського професійного ліцею ім. Єгорова, проблеми виникають навіть на рівні відвідання лікарень. Тобто, при необхідності скористатися допомогою лікаря, хвору людину просять звернутися по лікування за місцем реєстрації, мотивуючи відмову тим, що вона зареєстрована на іншій дільниці.
Фахово відповідаючи на питання начальник сектору паспортної роботи, громадянства та реєстрації фізичних осіб відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Кіровоградській області, Сергій Євгенович Молоток, розповів про те, навіщо взагалі потрібна реєстрація, що вона собою являє та про зміни, які відбулися у цій сфері.
Але, майже всі присутні погодилися із тим, що процедура далеко не досконала, більше того, в сутності своїй, вона є пережитком радянських часів та створює для громадян багато перешкод і труднощів в реалізації ними своїх прав.
«Реєстрація місця проживання повинна мати заявний характер, а не дозвільний, як це було за радянських часів. Крім того, згідно українського законодавства, процедура отримання внутрішнього паспорту і процедура реєстрації місця проживання можуть бути розведені в часі, і є незалежними одна від одної. Але як показала практика, насправді, отримати паспорт, без штампа про реєстрацію – не можливо. Це стає перешкодою в реалізації людиною своїх прав та свобод, і є дискримінацією »,- наголошує Інга Дуднік, голова громадської організації «Територія успіху».
Керівник пенітенціарного напрямку ВМ ЛЖВ, Володимир Бочаров - Туз, розповів про труднощі, які виникають в реалізації права на вільне пересування у осіб, які звільнилися із місць позбавлення волі, та зазначає:"Сучасний інститут реєстрації, не просто застарілий, він вже давно став гальмом, що перешкоджає людям вільно користуватися своїми правами і свободами. З іншого боку, практика роботи державних інституцій, заснована на різних аспектах реєстрації, включаючи розподіл бюджетних коштів, вже давно не відповідає дійсності. Приміром, реформування медицини, по великому рахунку, прибирає прив'язку спрямування бюджетних потоків в залежності від кількості людей, зареєстрованих на певній території. Тому вже давно настав час позбутися від гальма не потрібного ні влади, ні громадянам ...».
Також, важливе питання підняв і ст. викладач кафедри цивільного та господарчого права, міжнародного права КІРУЕ, Олександр Володимирович Скоринін, звернувши увагу присутніх на той факт, якою є природа та сенс існування такого документу, як паспорт? Більшість людей у інших країнах паспортами взагалі не користуються, і згадують про його існування лише тоді, коли потрібно перетнути кордон. А в наших паспортах зазначена інформація і про сімейний стан, і про кількість дітей, і навіть у декого про вакцинацію. Тож, на думку присутніх, слід звернути увагу і на ці питання.
Іншою важливою темою, можливо не настільки актуальною в контексті права на вільне пересування, але дуже важливою в рамках дотримання прав людини, стало питання реєстрів.
« Важливо думати про реалізацію прав громадян, адже наразі йде тотальний контроль з боку влади. Збільшення кількості реєстрів дає змогу володіти великим обсягом інформації про мешканців. Це значно полегшує роботу владі, та разом з тим, може привести до порушення прав людини»,- зазначив провідний спеціаліст правового відділу Головного управління юстиції Кіровоградської області, Євген Олександрович Земляний. І дійсно, інформація про стан здоров’я, кошти на рахунках, соціальний та сімейний стан і т.д., все це, без великих зусиль може бути відкритим. І хто знає, які ще реєстри буде впроваджено в майбутньому.
А черговою, і без сумніву болючою, проблемою, було названо відсутність у Кіровограді соціального центру тимчасової реєстрації безпритульних громадян. Створення такої інстанції могло б вирішити ряд проблем багатьох осіб, які не можуть реалізувати своє право на пересування не маючи прописки, тобто, реєстрації.
Дослідження триває, і подібні фокус – групи проходять у 12 регіонах України. Тож, цікаво буде дізнатися про результати, відмінності або особливості, в залежності від регіональних розташувань.