Fotoinform

У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці отримали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися вистава російською мовою) цей крок міністерства внутрішніх справ хоч трохи легалізував український театр, а у 1882 році український театр відокремився від польського та російського.
27 жовтня 130 років тому в – міському зимовому театрі спорудженому у 1867 році на кошти інженера-полковника Г.В. Трамбицького (на сьгодні це Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театрі імені М.Л. Кропивницького) «Товариство українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького» зіграло свою першу виставу І. Котляревського «Наталка Полтавка». Це і стало народженням першого національного українського реалістичного театру під керівництвом Марка Лукича Кропивницького (1840-1910) – уродженеця нашого степового краю, який володів усіма театральними професіями: блискучий актор, режисер, композитор, педагог, співак. Разом з Марком Кропивницьким славу театру корифеїв творили: Михайло Старицький (1840-1904), брати Тобілевичі – Іван Карпенко-Карий (1845-1907), Микола Садовський (1856-1933) та Панас Саксаганський (1859-1940), а також Марія Заньковецька (1854-1934), Марія Садовська-Барілотті (1855-1891) та інші.
Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забороняв вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв виключно розважально-комічні.
Кропивницькому вдалося створити такий колектив, де творча індивідуальність одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших акторів. Мистецтво корифеїв здобуло широке визнання. Про їхню талановиту гру захоплено відгукувались Л. Толстой, А. Чехов, П. Чайковський та багато інших діячів культури. Під час перебування на гастролях у Москві українських акторів художник Ілля Рєпін подарував Марку Кропивницькому картину, на якій був зображений Марко Лукич, як керівник трупи в козацькому вбранні який керує човном серед бурхливого моря.
Театральне мистецтво являє собою синтез різних видів мистецтв. Провідну роль у створенні візуального образу відіграє образотворче мистецтво. Адже саме художник створює ескізи декорацій, костюмів, сцен і загальний художній стиль вистави.
Так повелося, що у житті і творчості багатьох митців театр відіграє важливу роль. Такі художники, як В. Федоров, Г. Лобунько, М. Бондаренко, О. Биков, П.Оссовський не раз зверталися до написання робіт з театральної тематики. Це яскраво ілюструють роботи нашого талановитого хуожника-земляка В.О. Федорова (1920- 1986), який свого часу працював художником-декоратором в Одеському державному оперному театрі, а в нашому місті в драматичному театрі – гримером. В постійнодіючій експозиції Кіровоградського обласного художнього музею представлено полотно «Корифеї українського театру» (1976), яке було передано у 2002 році вдовою художника Ніною Георгіївною Федоровою.
Експозиція, приурочена 130 – річчю театру корифеїв, являє собою спробу проілюструвати тісний зв'язок між театром та образотворчим мистецтвом. В залі художників-земляків розгорнуто тимчасову експозицію де представлено полотна: відомого українського живописця М.Б. Когана-Шаца «Садиба І.К.Карпенка - Карого на хуторі «Надія» (1982) на якій зображені краєвиди заповідника-музею «Хутора Надії», на сьогодні він є однією з найвизначніших історико-культурних пам’яток України, картина Ф.М. Полонського «Прем’єра» (2007), О.М. Надеждіної «Садиба в Арсенівці (2007)».
Окремим блоком експозиції представлена творчість одного з учнів М.Л. Кропивницького – визначного українського театрального діяча Дмитра Гайдамаки – Вертепова (1864-1936) – діда народного художника СРСР, лауреата державної премії СРСР, дійсного члена Російської Академії мистецтв, основоположника так званого «суворого стилю» в мистецтві і одного з кращих художників ІІ половини ХХ ст. Петра Павловича Оссовського.
Експозиція складається з документально-архівних матеріалів з фондів Кіровоградського обласного художнього музею, які розповідають про життєвий та творчий шлях Дмитра Гайдамаки-Вертепова (1864-1936), серед яких «Щоденник терського козака», який вів Дмитро Абрамович з 1889 по 1891 роки, перевиданий Петром Оссовським у 2008 році. Оригінал щоденника знаходиться у Київському музеї театрального, музичного та кіномистецтва.
Дмитро Абрамович мав власну трупу, гостролював містами Росії, України, в тому числі і в Єлисаветграді, де організував перший український, радянський театр. Завершив свій творчий шлях актором і режисером Дніпропетровського українського драматичного театру у 1936 році.
М. Кропивницький у свій час заявив світові про зрілість української театральної культури. Засновник МХАТу К. Станіславський у 1911 році писав: «Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва».

Завідуюча відділу науково-просвітницької роботи обласного художнього  музею Олена Степанок
Науковий співробітник відділу музею - картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» Тетяна Ащеулова