Fotoinform

Слово «реставрація» походить від латинського – відновлювати, та в широкому значенні цей термін охоплює усі види реставраційних робіт, направлених на збереження твору мистецтва і максимально можливого виявлення його первісного вигляду, це продовження життя твору пов’язане з усуненням усіх пошкоджень.
Поняття «реставрація» пов’язане не тільки з конкретною практичною діяльністю, але й благородним значенням – відродження духовної культури різних епох. І люди, які займаються цією справою, особливі, бо в реставрацію вони прийшли не тільки за освітою, а й за покликом серця, оскільки зазвичай їх спеціальність у дипломі зазначена як «Художник – реставратор». Проте частіше вони малюють і реставрують, і одне іншому не заважає, а, навпаки, доповнює.
В 2007 р. і 2010 р. художниками – реставраторами та науковими співробітниками Одеської філії Національного науково – дослідного реставраційного центру України І.А. Русіною, З.О. Холодовою - Дулгер, К.В. Богомоловою, І.В. Поляковим та В.Ю. Онопрієнко було проведено обстеження стану зберігання фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею та виявлено роботи, які потребують негайної реставрації і консервації. Так в результаті обстеження фондів виявлялась найбільш характерна особливість усіх музейних експонатів – це більший або менший ступінь їх руйнації або структурні зміни матеріалів, з яких вони створені. Процес старіння з роками неминучий.
Хочеться нагадати, як гості та мешканці Кіровограда, відвідуючи наш музей, звертали увагу на картину Іоганна Баптиста Лампі – Старшого «Портрет графа Валицького» в проф. заклейках, яка одиноко стояла перед залою західноєвропейського мистецтва. Вона чекала свого часу, адже майже 25 років залишалась законсервованою. Під час обстеження музейних фондів саме на неї звернули увагу художники – реставратори І .А. Русіна і З.О. Холодова – Дулгер. Зараз картина знаходиться на реставрації, і ми з нетерпінням чекаємо її повернення.
Ще у кінці ХІХ ст. художник Ж. Вібер писав, що збереженість картин перебуває в безпосередній залежності від віку. І тільки завдяки практичній роботі художників – реставраторів цей процес може бути сповільнений і навіть призупинений.
Співпраця науковців художнього музею та фахівців Одеської філії Національного науково – дослідного реставраційного центру України триває більше п’яти років. І за цей час врятовано понад 60 унікальних пам’яток зі скарбниці музею. В експозиції представлено 34 музейних предмета з фондів Кіровоградського обласного художнього музею та 8 – з фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Це - ікони ХVІІІ – ХІХ ст. «Спас на Престолі» (художник - реставратор З.О. Дулгер), «Омовіння ніг» (художник – реставратор С.П.Бабієнко), «Господь Вседержитель» (художник – реставратор Т.В. Андрюшенкова), «Скорботна Богородиця» (художник – реставратор Г.Б. Данілюк), «Корсунська Богородиця» (художник – реставратор І.В. Поляков), «Воздух архієрейський» (художник – реставратор С.В. Омелина), графічні твори ХІХ - ХХ ст. – В. Сєрова, Є. Шаппера, Г. Митрейтера, В. Тімма, Карделлі «Портрет генерал – лейтенанта М.М. Раєвського», «Портрет генерала від кавалерії Георгія Арсеньєвича Емануеля» (художник – реставратор А.В. Мацкевич), живописні – Г. Касессі «Над морем» (художник – реставратор В.Ю. Онопрієнко), В. Федорова «Корифеї українського театру», Ю.Петрашевської «Зруйнований цех заводу «Червона зірка» (художник – реставратор І.А. Русіна), роботи невідомих художників ХІХ ст., які були передані з Державного Ермітажу і Третьяковської галереї та інші. Відновлено порцелянове блюдо невідомого майстра початку ХХ ст., яке належало родині відомого художника – земляка О.О. Осмьоркіна (художник – реставратор Н. Мариненко). Поряд з творами, представлені фотографії на яких відображений процес реставрації.
На сьогодні ОФ ННДРЦУ, є однією з науково – дослідних реставраційних установ в Україні, яка поєднує практичну реставрацію з науково – експериментальною роботою. В арсеналі відділів – фізико – хімічних, біологічних та оптико – фізичних досліджень – спеціальна апаратура, здатна досліджувати структуру та властивості різних матеріалів, наслідки і причини їх старіння. Досвідчені науковці систематично проводять техніко – технологічні дослідження, фізико – оптичний контроль, апробацію матеріалів, вивчають вплив на них хімічних, фізичних , біологічних та інших факторів, надають допомогу в питаннях музейної кліматології та біозахисту музейних фондів. Реставратори та фондові працівники в першу чергу спрямовують свої зусилля на забезпечення заходів з превентивної консервації, вважаючи це своїм основним професійним обов’язком.
Збереження культурної та історичної спадщини, зокрема музейних колекцій, на сьогоднішній день є важливою проблемою, для вирішення якої необхідно згуртувати зусилля не тільки реставраторів, а й фахівців різних професій, які можуть оцінити стан збереженості музейних цінностей і будуть утримувати їх на належному рівні. Реставратори продовжують життя музейним експонатам, усуваючи всі недоліки, які ведуть до передчасного руйнування, надають їм експозиційного вигляду. Тож ще не одне покоління милуватиметься творами мистецтва, що будуть врятовані майстрами своєї справи, професіоналами, які мають чуття справжнього художника та велику відповідальність громадянина за збереження творів мистецтва для нащадків.

В. Ноженко – головний зберігач фондів Кіровоградського обласного художнього музею