Fotoinform

Територія сучасної Кіровоградщини – регіон унікальний. І не тільки тому, що тут знаходиться географічний центр України. Просто наш край завжди був на перехресті різних цивілізацій, культур, релігій, стаючи важливою складовою то стародавньої Скіфії то Сарматії, ін. державних утворень. У ХІV-XV століттях він став прикордонням із землями, захопленими литовськими, польськими, турецькими та татарськими феодалами, що стало поштовхом для виникнення тут на зламі ХV-XVI століть козацтва та перетворення нашого краю на складову Запорозької Січі. Цей історичний факт дає нам повне право з гордістю заявляти, що Кіровоградщина – край козацький.

Пізніше естафету військової звитяги прийняла Фортеця Святої Єлисавети – форпост православ’я на кордоні з «бусурманами» турками і татарами, та резервна база Російської імперії. Вона ж стала і предтечею міста - Єлисаветграда, повітового міста Новоросійської, потім – Херсонської губернії. До заснування Одеси, Херсона і Миколаєва, саме Єлисаветград був торговим центром України. Та навіть після цього він залишався не тільки військовим, а й імперським містом, знаходячись під патронатом самого государя-імператора та маючи в зображенні свого герба двохголового орла.

Необхідно відзначити, що Єлисаветград свого часу був цілком європейським містом за рівнем благоустрою, краси, чистоти, культури та освіти, одним із перших в Російській імперії, де з’являється електричний трамвай, телефонна станція, телеграф. На кінець ХІХ століття в ньому діяло понад 20 гімназій, училищ, семінарій, чоловічі та жіночі школи.
Місту випала велика честь стати колискою українського професійного театру. Театрознавці навіть називають його «українськими Афінами». На увесь світ відомі імена славетних корифеїв – Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Марії Заньковецької, Миколи Садовського. Прославила наше місто і музична школа Генріха Нейгауза. Виступати перед жителями такого міста мали за честь оперний співак Йосип Петров, композитори Микола Лисенко та Ференц Ліст.
Окремою гордістю Кіровограда є його архітектура. Історичну частину сучасного міста складають будинки, створені за індивідуальними замовленнями в різних архітектурних стилях. Їх автори – видатні архітектори Андрій Достоєвський, Яків Паученко, Олександр Лішневський.

Саме завдяки їм Єлисаветград свого часу набув європейського вигляду, отримавши від сучасників за свою архітектурну неповторність назву «Маленький Париж». Тому в останні роки кіровоградські архітектори, при забудові центра Кіровограда, намагаються органічно поєднати нові споруди зі старою архітектурою, використовуючи архітектурний стиль «еклектика» (поєднання різних архітектурних стилів) та будуючи сучасні будівлі «під старовину».
Окрасою Кіровоградщини є також чисельні пам’ятки природи, історії та культури: заповідник – музей Івана Карпенка Карого «Хутір Надія», дендропарк «Веселі Боковеньки», Онуфріївський парк, ландшафтний заказник «Монастирище» та інші.
Кіровоградщина – це і багатонаціональний регіон. Специфіка його географічного розташування сприяла переселенню сюди росіян, молдаван, сербів, болгар, греків, євреїв, поляків, німців та інших народів. Це сформувало культурне багатоголосся краю та створило унікальний приклад толерантного співіснування багатьох культур і націй. Можливо, в цьому одна із причин того, що наша земля завжди була багата на талановитих людей. Далеко за межами Кіровоградщини відомі такі особистості як поет Євген Маланюк, письменники Арсен Тарковський і Юрій Яновський, художники Олександр Осмьоркін і Петро Оссовський, державно-політичні діячі Лев Троцький і Володимир Винниченко та багато інших.

В центрі експозиції представлено роботи видатного художника, без перебільшень гордості Кіровоградщини Петра Павловича Оссовського (1925-2015) «Поля Малої Виски», «Батьківщина», «Моя Батьківщина Україна». Цими роботами автор передав свою безмежну любов та вірність Батьківщині.

На виставці, також презентовано роботи, які представляють мальовничі куточки нашого краю, унікальні туристичні перлини центральної України. Це роботи майстрів пензля, наших земляків, чия слава сягає далеко за межі Кіровоградщини. В експозиції представлено твори М.Г.Бондаренка (1914-1999) «Заріс ставок в Онуфріївському парку», Л.І.Бондаря (1938-2013) «Обласний художній музей» та «Краєзнавчий музей», В.М.Давидова (1954р.н.) «Кіровоград.Вулиця Гоголя», М.Б.Когана-Шаца (1911-1989) «Садиба Карпенка-Карого на Хуторі Надія», А.М.Кадигроба (1981р.н.) «Дендропарк», О.В.Демиденка (1966 р.н.) «Літній день», С.Ф.Ніколенко (1941р.н.) «Міська околиця», Б.М.Вінтенка (1927-2002) «Монастирище», та «Після дощу», В.О.Федорова (1920-1986) «Кіровоградські простори» та «Чорний ліс», С.Г.Шаповалова (1943р.н.) «Хутір» та «Зимовий день», В.Г. Плітіна (1956р.н.) «Вулиця Гоголя», А.М. Янєва (1945р.н.) «Ковалівський міст» та «Єлисаветград», А.Д.Кімнатного (1980р.н.) «Церква святого Йосипа Обручника», А.М.Надєждіна (1963р.н.) «Свята Покрова на хуторі Надія», А.В.Хвороста (1968р.н.) «Біля Хутора», І.В.Смичека (1953р.н.) «Осінній жовтневий вечір», Ф.М.Полонського (1941р.н.) «Арсенівка. Річка Вись», О.С. Логвинюка (1936р.н.) «Світлий день. Село Тернове» та «Майдан Б.Хмельницького», Ю.Б.Гончаренка (1962р.н.) «Арсенівка» та інші.

Микола Правда – науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею