Fotoinform

Народився Письменний Степан Іларіонович 15 листопада 1923 року в с. Григорівці Компаніївського району. В 16 років вступив до Дніпропетровського художнього училища, але навчання перервала війна. Перше своє бойове хрещення вісімнадцятирічний юнак прийняв в листопаді 1942 року під Сталінградом. В складі 71-го Червонопрапорного полку 24-ї гвардійської стрілецької дивізії він брав участь у Міусській та Яссо - Кишинівській операціях, в прориві оборони та ліквідації плацдарму на річці Молочній. В жовтні 1943 року його контузило, а в серпні 1944 – го був тяжко поранений. За війну змінив три станкових кулемета «Максим» і один ручний «Дегтярьова». Неодноразово був учасником рукопашних боїв з противником. Та після чергового поранення і довгого лікування був комісований. Нагороджений багатьма медалями і самим авторитетним серед фронтовиків орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Після закінчення війни продовжив навчання, яке було перерване червнем 1941 року. Як училище, так і Харківський державний художній інститут по спеціальності – графік Степан Іларіонович закінчив з відзнакою. В інституті навчався у відомих майстрів графіки Й. Дайца, В.Мироненка.
С.І.Письменний – художник яскравого і життєстверджуючого дарування. Його інтерес до явищ дійсності протягом усіх років творчої діяльності був невичерпний. Свідчення цьому – численні по техніці і жанрам графічні та живописні твори. Вже дипломна робота молодого графіка, яка представлена ілюстраціями до роману М.Попова «Сталь і шлак», була відзначена високою оцінкою і досить доброзичливими відгуками критики. Протягом своєї 60-річної творчої діяльності художник працював передусім, як майстер станкової графіки і ілюстратор. У Степана Іларіоновича графічні листи з’являлися серіями. Графіка, завдячуючи своїм технічним засобам, змушує експериментувати з формою, підходити до неї свідомо, створювати виразну, контрастно напружену, філософсько - узагальнену форму, в діалозі білого та чорного. Це ми бачимо в його літографіях та ліногравюрах «В останню путь», «Тарасова наука», «Вони йшли на Схід». В останні роки свого життя С.І. Письменний звертався і до живопису, він написав численні пейзажі, в яких відобразив красу природи та історію України. Про це свідчать такі живописні полотна, виконані темперою, як «Лавра. Святогорськ», «Вартові Кам’яної Могили». У роботах «Сонячний вересень», «Теплий день», «Дніпро біля Канева», «Надвечір’я. Київська лавра», що сповнені неповторної чарівності, відчувається поетичне бачення світу. В його образах є та визначеність світовідчуття. Ясність і сила, що йдуть від цілісного сприйняття дійсності, любові до життя, її розуміння і прийняття.
Скромний, мужній фронтовик, запалений сяйвом мирного повоєнного життя, долаючи наслідки важкого поранення, наполегливо піднімався щаблями творчого зростання. Він створив не тільки сотні станкових графічних робіт, але й оформив та проілюстрував біля 30 книг. За ліногравюру «Свої турботи» на Бієнале 1962 року в Італії С.І.Письменний був нагороджений золотою медаллю, за видатні заслуги в розвитку мистецтва в 1985 році відзначений орденом «Знак Пошани». Графічні та живописні твори С.І. Письменного прикрашають зібрання найвідоміших музеїв України, Росії, а також приватні колекції Італії, Франції, Німеччини, Японії, США та інших держав. В фондах Кіровоградського обласного художнього музею було три роботи художника це –із серії «Новобудови України» - «На будівництві Кременчуцької ГЕС»(1960 р), «На будівництві шлюзу КремГЕС»(1960 р.) та «Новий район» (1962 р), а у 2010 році колекція збагатилася на 50 робіт, подарованих майстром своїй малій батьківщині.

В.Г. Ноженко – головний зберігач фондів
Кіровоградського обласного художнього музею