Fotoinform

Під час свого перебування у Кропивницькому лідер гурту Тарас Тополя поспілкувався з FOTOINFORM.NET.

Сьогодні Ви представили нові пісні, розкажіть про них.

Тарас Тополя:Вони трошки інші, вони відрізняються від альбому «Все красиво». По-перше, у тому, що у них освіжилося звучання, проявлений трошки інший підхід до мелодій, лірики. Звичайно, що в цих пісня є те, що називається традиційним, тобто те, що чекають від нас наші прихильники: це і важкі гітари в якихось місцях, фанкові ритми і лірика, яка насичена метафорами і епітетами, але в цілому все це звучить свіжо, трошки електронно навіть.

Під час концерту ми побачили яскраве світлове шоу. Хто Вам допомагав його створити?

Т.П.:Денис Рейс у нас займається роботою світла на сцені, він підбирає власне світлові прилади і керує ними.

За свою творчу діяльність Ви досягли багато висот. А чи є у Вас творча мрія?

Т.П.:Моя творча мрія полягає в тому, що хочеться збирати стадіони в Україні і за її межами. Проте це не є цілю життя.

Ви номіновані на премію «VIVA.Найгарніші 2016». Вже пройшов перший тур і, як відомо, Ви увійшли до топ-20 найгарніших чоловіків. Що для Вас значить таке визнання?

Т.П.:Краса настільки умовна штука, що мені важко якось ставитися до цієї премії. Звичайно дякую організатором за таку честь. Мені приємно, але якщо чесно, то це не є те, що мені треба від життя…Далеко не те…

Ваш графік роботи дивує своєю насиченістю. А чи вистачає часу на хобі?

Т.П.:Насправді не вистачає часу. Моє хобі - це музика і мої діти, ось власне цим і займаюся (посміхається). Щоб ви розуміли, наш графік на березень, наприклад, складається з постійних концертів. Кожного дня нове місто, нова концертна площадка. А якщо в нас період, коли немає гастролей, у нас є купа інших справ і найголовніше – час для сім’ї.

Де Ви знаходите позитив по життю?

Т.П.:Всюди. Кожного дня концерт, виходжу на сцену…так, не просто дві години співати, віддаватися себе, але дійсно люди, які приходять, вони заряджають. Також позитив беру від сім’ї, від дітей, від спілкування з друзями.

Як би Ви віднеслись, якщо б про Вас написали книгу?

Т.П.:Я не проти, тільки поки що треба життя прожити, а потім хай пишуть, якщо комусь це буде цікаво (сміється).

Цікаво дізнатися, чи не думали Ви спробувати себе у ролі актора?

Т.П.:Хотів би, але поки що не пропонували. До того ж вважаю, що якщо зайнятися акторською діяльністю, то треба до цього підходити ґрунтовно, проходити акторські курси і плідно займатися у цьому направлені. Поки що часу катастрофічно не вистачає.

Нікому не секрет, що Ви активно займаєтеся волонтерською діяльністю. Говорять, що наразі люди менше стали приділяти цьому час. Як гадаєте чому? І, яке до цього ставлення у Вас?

Т.П.:У даній проблемі є дві сторони медалі. З однієї сторони, звичайно, в критичний момент власне тільки завдяки тому, що люди почали допомагати військовим опосередковано через волонтерів багато хлопців повернулися живими додому. Якщо й отримали якійсь пошкодження, поранення, проте вони все одно залишилися живими… це було 2014 -2015 рік, але вибачте, на дворі вже 2017 рік. Захист солдат, їх забезпечення, озброєння і медицина, все це давно повинно йти з Державного бюджету. Тому те, що люди менше допомагають волонтерам, це очевидно, адже нехай почне працювати держава. Тому я ні на кого не нарікаю. Ми системно працюємо, наш благодійний фонд постійно відправляє екіпажі і знову збирає необхідні речі для тих, хто цього потребує. Потреба ж все одно є, і держава не закриває навіть 30% потреб солдат… але маєм те що маємо.

Дякую Вам за щирі відповіді.

Т.П.:Дякую Вам за теплу зустріч.