Fotoinform

Історія партизанського руху бере свій початок відразу після нападу нацистської Німеччини на СРСР, коли радянські розвідувальні служби – НКДБ-НКВС СРСР і ГРУ ГШ – зайнялися організацією підпільного руху спротиву в тилу ворога. Причиною послугувало те, що, з моменту вторгнення німецької армії на нашу територію, у тилу ворога стали виникати осередки опору, створювалися партизанські формування та підпільні групи. Цей народний рух керувалося почуттям патріотизму людей, які з різних причин залишилися у тилу ворога. Однак залишити цей всенародний рух без керівництва було не можливо – інакше жертви будуть марними, а супротивник швидко розгромить партизан. І тому ЦК КП(б) України організував з 1 серпня 1941 року велику партизанську школу в Києві. У ній було підготовлено 45 висококваліфікованих інструкторів, які в свою чергу навчили понад 4500 фахівців. Така ж школа діяла в Харкові. Навчальні пункти з аналогічними завданнями у 1941 р. діяли в різних містах України.
В організації та розвитку партизанського руху прийнято виділяти два етапи. Для першого з них (1941 – осінь 1942 рр.) характерним є прагнення партизанських формувань до ізольованих дій на території своїх районів і областей. Розрізнені акції приводили до великих втрат. На другому етапі (осінь 1942 – осінь 1944 рр.) намітився перехід до великих, добре спланованих і підготовлених операцій. Партизанські дії стають помітно більш ефективними. З'явилася тенденція до об'єднання окремих загонів в партизанські з'єднання і створення для керівництва їх діяльністю штабів партизанського руху (ШПР).
Вже до кінця 1941 р. на окупованій території діяло понад 2000 партизанських загонів загальною чисельністю понад 90 тисяч партизанів. А всього в роки війни в тилу ворога діяло 6200 партизанських формувань, до складу яких входило більше одного мільйона чоловік.
Експозицію складають живописні твори з фондів Кіровоградського обласного художнього музею.
Народний художник СРСР М.П. Глущенко (1901-1977) представлений портретом двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора Сидора Артемовича Ковпака (1887-1967) – легендарного партизанського командира, що зі своїм з’єднанням здійснив знаменитий Карпатський рейд 1943 року по глибоким тилам супротивника.
На картині художника-земляка, фронтовика В.О. Федорова (1920-1986) «Портрет М. Наумова – командира партизанського з’єднання» (1948) зображено Героя Радянського Союзу генерал-майора Михайла Івановича Наумова (1908-1974), чиє кавалерійське партизанське з’єднання діяло, зокрема, і на території Кіровоградської області. Ще одна живописна робота художника – ескіз до картини «Партизани» (1975) – передає атмосферу психологічної напруги та постійної готовності до дій купки людей, що знаходяться у ворожому оточені.
Панно М.М. Міщенка (1895-1960) «Хрущовський рейд» (1960) розповідає про партизанський рейд по Рівненській, Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Тернопільській областях і території Люблінського воєводства Польщі, що проходив з січня по березень 1944 року, коли радянські партизани пройшли з боями 1045 км, провівши 72 бойові та диверсійні операції.
«Хліб партизанам» (1982) художника-земляка О.С. Логвинюка (1936-2004) демонструє підтримку мирним населенням народних месників, не зважаючи на загрозу жорстокої кари з боку окупантів.
Своєрідним завершальним акордом експозиції є картина народного художника України, голови кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України М.В. Надєждіна (1935 р.н.) «Партизанський край. Село Красногірка» (1982). Пензель майстра передає нам післявоєнні мирні краєвиди села у Голованівському районі, де у роки війни діяла молодіжна підпільна організація «Спартак», до складу якої входили учні місцевої школи. Вони розповсюджували листівки, переховували полонених, висаджували в повітря ворожі склади, пускали під укіс поїзди. І майже всі віддали своє життя у боротьбі за свободу Батьківщини.

Володимир Мороз – науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею