Fotoinform

Міжнародний день театру був встановлений у 1961 році IX Конгресом Міжнародного інституту театру (МІТ) та відзначається щорічно 27 березня.

Наш рідний край справедливо вважають «колискою українського професійного театру», адже саме прем’єра «Наталки Полтавки» в 1882 році вважається офіційним початком функціонування українського професійного театру (на відміну від гастрольної діяльності окремих театральних труп).

Тож не дивно, що театр завжди був не тільки об’єктом гордості містян, а й мистецькою візиткою нашого краю. Саме тому, йому часто присвячували свої твори різні митці, зокрема й майстри пензля.
Серед останніх був і художник Володимир Олександрович Федоров (1920-1986), який народився у нашому місті 7 лютого 1920 року. Вже з дитинства він захоплювався малюванням, ліпленням, грою на фортепіано. Володимир Олександрович був всебічно розвиненою особистістю. Він мав енциклопедичні знання, захоплювався літературою, історією, світовим мистецтвом, вільно орієнтувався в мистецьких течіях, знався на музиці.

Ще однією його любов’ю став театр, якому художник присвятив багато своїх робіт. Знаковою роботою Володимира Федорова на театральну тематику є і картина «Л.М.Толстой у Марії Заньковецької», у якій художник відобразив зворушливу сцену зустрічі двох непересічних особистостей.

Свідченням любові художника до театру стала також серія портретів, виконаних олівцем, які зображують акторів обласного музично-драматичного театру у сценічних костюмах.
Героями портретної галереї стали, зокрема, подружжя Білецьких, Лідія Тімош, Григорій Рябовол, І.Марат, Т.Широкова, Савицький та інші. Більшість із представлених в експозиції графічних робіт зображують акторів під час виконання ролей у п’єсі «Микола Джеря».
Також представлено роботи ще одного славетного художника –земляка митця, заслуженого працівника культури України, який все своє життя посвятив театру - Василя Макаровича Остапенка (1937-2012). Митець все своє життя пропрацював на посаді головного художника Кіровоградського академічного обласного театру ляльок, був членом Національної спілки художників України, членом Національної спілки театральних діячів України та членом Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок УНІМА. Це роботи «Лялькар» (2008), ескізи Вовка, Гусеняти, Ведмежатка до вистави «Гусеня» (1976), ескіз кота Базіліо до вистави «Золотий ключик» (1984). З даних ескізів майстри-лялькарі створювали образи для дитячих п’єс, які грали та танцювали дітворі під час вистав.
Міжнародний день лялькаря вперше відзначили 21 березня 2003 року. З тих пір він став дуже популярним не тільки серед шанувальників даного мистецтва, але і серед дітей, у яких з’явився додатковий привід побувати там, де панують дива – в лялькових театрах, магазинах іграшок, майстернях художників. Саме цей день є професійним святом у всіх працівників лялькових театрів світу, для яких найбільша вдячність – усміхнені личка та палаючі очі малечі, бурхливі оплески глядачів у залі.

Завдяки лялькарям та їх виставам кожне дитяче серце збагачується добром і знаннями, щедрістю і надією, а вразливі і ніжні душі наповнюються теплом і любов’ю до вічних істин. В сучасному світі електронних технологій театр ляльок посідає особливе місце, адже тільки тут може відбутися живе спілкування дитини з театральною лялькою, перше знайомство малюків зі світом мистецтва.
Також в експозиції можна побачити автопортрет «Репризи – це серйозно» (2004) художника Топнікова Григорія Олександровича (1927-2012), який деякий час працював у нашому ляльковому театрі, завідував постановочною частиною і навіть брав участь в якості оформлювача у створенні вистави за твором румуна Попеску «Сонячний промінчик», що стала лауреатом фестивалю румунської драматургії.

21 березня вже традиційно дітей обов’язково чекають у ляльковому театрі, 27 березня театрали усього світу відзначають день театру та із нетерпінням чекають зустрічі на театр. А ми запрошуємо відвідувачів музею переглянути невеличку виставку, від якої діти і дорослі отримають не тільки естетичне задоволення, а й побачать красу, благородство, переживання, таємничий та загадковий світ хвилюючого театрального мистецтва.

Костенко Тетяна