Fotoinform

Спілкування з Юрієм Великим та Сергієм Цвіловським відбулось по завершенню грандіозного концерту артистів в Кропивницькому.

Гумористи однієї з творчих груп Студії «Квартал-95» купалися в оваціях і щирому сміху жителів Кіровоградщини, які вщент заповнили концертну залу обласної філармонії. З найперших і до завершальних хвилин шоу, публіка насолоджувалась вечором, про це свідчать оплески, що не втихали увесь концерт, гучний вилив позитивних емоцій у вигляді сміху та вогники радості в очах глядачів.

Юрій та Сергій порадували публіку зміною образів, імітацією голосів, пародіями на Парубія, Жванецького, мініатюрами «Зважені та Щасливі», «Галя» та іншими гумористичними номерами, окрім того й цікавими відповідями на запитання глядачів. Що може бути кращого, ніж спілкуватися з улюбленими артистами? Таку можливість Брати Шумахери  надають своїм шанувальникам під час концертів у кожному місті. Не став виключенням і Кропивницький. Артисти з гумористичним забарвленням відповіли на усі запитання і черговий раз нагадали, що є майстрами імпровізації.

Як бачимо, «Брати Шумахери» надають особливе значення спілкуванню з глядачами. Не дивлячись на втому, вони завершили зустріч з публікою автограф- і фотосесією.  Зробити фото на згадку мала за честь і журналіст FOTOINFORM.NET, після чого нам вдалося поспілкуватися з артистами. Відомий дует склав враження безпосередніх та відкритих людей. Вони з серйозним виразом обличчя багато жартували, але відповідали щиро.  

Звичайно ж, перш за все, ми задали запитання, яким цікавимося у всіх артистів українського шоу-бізнесу:Сергію, Юрій, чи вірите Ви у дієвість сміхотерапії?

Юрій Великий:Звісно вона є дієвою. Думаю, що люди, які були на нашому концерті, по-перше, отримали заряд бадьорості на місяць вперед точно, а по-друге, є твердження, що сміх подовжує життя. Я абсолютно з ним погоджуюсь та впевнений, що це на 100-200% так і є. Адже, коли людина отримує позитивні емоції, заряджається чимось гарним, вона бажає і далі робити щось гарне, їй хочеться ці емоції передавати іншим людям та таким чином і жити далі хочеться. Не дивлячись на те, що в нашій країні, в нашому житті досить велика кількість проблем, треба радіти життю. Якщо наприклад на проблему намагатися поглянули з гумором, ти не помітиш, як вона сама по собі незабаром  зникає, так би мовити самоліквідується.

Сергій Цвиловський: Повністю погоджуюсь. Хочеться звернутися до нашого верховного керівництва, уряду, щоб вони підняли трохи зарплати медикам, і тоді ми із задоволенням станемо сміхотерапевтами…

Ю.В.:…але нам треба отримати медичну освіту…

С. Ц.: перестаньте, Юрій, ми «натерапілілісь» стільки, що досвід переможе.

Як Ви відноситесь до людей, що не мають почуття гумору? Чи виправимо це?

С.Ц.:Чесно кажучи, ми таких людей не зустрічали, думаю таких немає.

Ю.В.:Я вважаю, що всі люди мають почуття гумору, адже із самого народження люди посміхаються та сміються. Просто у кожної людини своє специфічне почуття гумору. І тут вже задача гумориста, сатирика достукатися до цих людей. Треба написати щось таке, щоб у концерті кожен знайшов для себе цікаве. Тому ми намагаємося свою програму доповнювати різношерстими номерами, аби одним, третім і четвертим…і навіть тим, хто має специфічне почуття гумору було смішно.

С.Ц.:Друзі, у кого нема почуття гумору, приходьте до нас на концерт, ми виправимо це та навчимо.

Поділіться своїм спостереженням під час концертів, чи вирізняється реакція глядачів у кожному місті?

Ю.В.: Дивлячись на які номери…Наприклад, демонструючи у цьому турі, що триває, пародію на Парубія, то на усіх концертах люди однаково живо реагують…

С.Ц.:Але сміються на усіх концертах у різних місцях.

Ю.В.: До цього у нас був номер про те, як Віктор Федорович вчився грати у шахи, то де б ми не виступали з цим номером, він, так би мовити, розносив зал у всіх містах. Звісно  люди сміються у якомусь розумінні по-різному, у кожної людини може вирізнятися розуміння смішного. Проте є такі номери, що розраховані абсолютно на усіх глядачів. Дуже радію, що вони в нас є, ми за ними орієнтуємося і розуміємо, що якщо на цей номер сміються і на сході і заході та в будь-яких регіонах країни, значить він універсальний, «золотий» номер.

А вирізняються запитання публіки під час інтерактивів із залом?

Ю.В.:Різні, але всюди задають декілька однакових запитань, серед яких: чому називаємося Братами Шумахерами, чому у Сергія один фасон брюк, а в мене інший…Загалом абсолютно різношерста публіка, і усіх цікавлять різне, ми намагаємося звісно завжди цікаво відповідати, щоб людям було весело.

С.Ц.: Так, але хочу підкреслити, що під час інтерактивів, для нас насправді не має значення про що питають. Сенс не у питаннях, сенс у спілкуванні, доторкнутися один до одного. Ця рубрика для людей порою буває більш цікавішою, ніж номери. Це зближення із залом, змога побачити нас живим, не по телевізору, ось що цікаво багатьом...

Ю.В.:В тому, що ми можемо написати номер, відрепетирувати, в цьому ніхто не сумнівається, людям цікаво подивитися як в житті відбувається, як ми це пишемо. Ми імпровізуємо відразу ж на ходу, і люди розуміють, що ми самі це написали.

У вас це дуже легко виходить.

Ю.В.: Тому що все від души іде, ми ж розуміємо що глядача не обдуриш, він фальш усю бачить відразу.

Звісно, на кожну частинку творчості необхідне натхнення. Коли переважно у Вас з’являється натхнення на написання мініатюра?

С.Ц.:Насправді в десятій годині та 18 хвилині, рівно в цей час з’являється натхнення і пишемо.

Ю.В.:І здається, по 26 числам місяця особливо.

С.Ц.:А якщо більш серйозно, то актуальні ситуації надихають, очікування зустрічі з глядачем.

Ю.В.:Так, наближення концерту нас дуже сильно надихає, як тільки до його настання залишається все менше і менше днів, ми розуміємо, що нам потрібно терміново щось написати, і тому ми сідаємо, буває навіть без натхнення пишемо, буває, що нічого не хочеться робити, але потрібно. Працюємо над створенням мініатюр, адже знаємо, що глядач чекає нових, якісних та гарних номерів. Іноді буває так, що придумуєш ідею номера і відразу за півгодини його виходить написати, а іноді приходиться цілий тиждень витратити, а один номер ми писали цілих 3,5 роки. А ще, головне, щоб номер подобався нам, тому що коли артисту подобається те, що він створює, він робить так, що й глядачу також подобається. В нас вже створено багато номерів, але впевнений, що найкращі сторінки нашої творчості ще попереду.

Цікаво дізнатися, як створювалася пародія на Парубія?

Ю.В.:Ми цей номер планували написати ще на жовтневий концерт, але нажаль на той час не було гідної ідеї, у якій можна було б персонаж Андрія Парубія помістити в якусь ситуацію.

С.Ц.:Зробити не просто пародію заради пародії, а створити  саме цікавий номер. До того ж, коли ти пишеш подібні номери, дуже важливо не образити людину пародію на якого ти робиш, адже зрозуміло, що це людська вада, і коли ти смієшся з цього  - це треба робити дуже делікатно та толерантно.

Ю. В. :Дуже довго ми не могли придумати ідею для цього номера і дуже радіє, що ми дочекалися грудня, коли нам прийшла ідея, що це повинне бути новорічне звернення президента, те що всі люди дивляться, те що усім цікаво. Там вийшла комедія ситуації, те що наш президент попросив, щоб Андрій Володимирович йому допоміг і при цьому він сам став заложником ситуації, це ключовий момент.

Нікому не секрет, що у Вас дуже напружений графік, чи знаходите Ви час на свої захоплення?

Ю.В.:Так звісно, у мене вистачає часу на одне захоплення, це моя маленька донька. Я приїжджаю по вечорам, граюсь, вкладаю спати, купаю і роблю все що з нею пов’язано, для мене поки що таке захоплення є головним. Коли вона трохи подорослішає, почне ходити у садок, школу, можливо в мене з’явиться час на якійсь інші захоплення, що були раніше. Я обожнюю кататися на ковзанах, але не завжди на це є час.

Щиро дякуємо Сергію Цвіловському та Юрію Великому за цікаву зустріч. Від душі бажаємо натхнення на поповнення сторінок свого творчого шляху «золотими» мініатюрами. В нас ще є багато запитань, відповіді на які ми сподіваємось отримати під час наступних інтерв’ю.