Fotoinform

Рівно 70 років тому назад відбулася подія, якій судилося відіграти вирішальну роль в історії Другої Світової війни та людства взагалі. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина, завершивши переможний похід по країнам континентальної Європи, який самі німці тоді назвали «легкою прогулянкою», здійснила напад на Радянський Союз, аби поставити завершальну крапку у війні і досягти своєї головної мети - світового панування. Подію цю сміливо можна вважати етапною, оскільки саме з цього моменту ІІ Світова війна набуває зовсім іншого характеру, ставши, по-перше, для усіх народів колишнього Радянського Союзу Великою Вітчизняною війною, а, по-друге, об’єднавши усі світові антифашистські сили у єдиному бажанні – зупинити «коричневу чуму». Навіть запеклі вороги більшовизму у Вашингтоні і Лондоні тоді розуміли – тільки Радянський Союз здатен покласти край загарбницьким планам ІІІ Рейху. Так, виступаючи у парламенті, прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчилль сказав наступне: «Якщо німецькі танки не будуть зупинені на полях Росії, то їх вже ніде не зупиниш».

1941-й рік назавжди увійшов в нашу пам'ять, особливо – представників старшого покоління, як рік жахливих страждань, величезних, часто – невиправданих, втрат, гірких розчарувань. Але, в той же час, цей рік виявив всьому світові нечуваний героїзм та жертовність радянських людей. Уперше з початку ІІ Світової війни фашисти змушені були визнати, що зустріли достойного супротивника.
1941 рік тривалий час знаходився під особливим «табу» радянських ідеологів. Тільки з часів «хрущовської відлиги» цю тему почали потроху і дуже обережно відкривати у літературі, кінематографі тощо.
Тому відзначення Дня Скорботи в незалежній Україні – це данина пам’яті героям 1941 року, адже вони першими прийняли на себе удар ворога і своєю стійкістю заклали підвалини такої ще далекої тоді Перемоги.

Експозицію виставки відкриває картина П.І. Кодьєва «Сполох» (1954), і це – символічно, оскільки сполох лелек, цих птахів миру і спокою, красномовно ілюструє кінець мирного часу і початок війни.
Нікого не залишить байдужим і інша робота художника – «Ескіз до картини «Окупація» (1954), на якій зображено маленького хлопчика, який намагається захистити свою улюблену корівку-годувальницю від фашиста. В цій картині – горе, біль, страждання, що ніс з собою новий окупаційний режим, або так званий «новий порядок», тяжка доля мирного населення, що першим страждає у будь якій війні.
Ці страждання відображені і у роботі В.О. Федорова «Етюд. Вдови» (1962), в якій художник-фронтовик зумів показати нелегку працю жінок – трударів тилу, що замінили собою чоловіків, і продовжують нести свій тяжкий хрест, не дивлячись на страшне горе, що їх спіткало.
Представлені на виставці і картини, які відображують трагізм ситуації на фронті у перші місяці війни, та ту страшну ціну, що платила Червона армія за те, щоб хоч на деякий час зупинити ворога.
В експозиції - картина О.Ф. Фойницького «Корабель тоне» (1962) та Л.Я. Корнєєва «Висота» (1995).
Перлиною експозиції можна вважати картину Ф.М. Бочкова «Прифронтова ніч» (1943), оскільки це єдина картина виставки, яка була написана безпосередньо в роки Великої Вітчизняної війни. На ній – відпочинок бійців перед черговою битвою, таке собі – «затишшя перед бурею».
Дуже цікавою є робота П.І. Кодьєва «Хвилинна радість» (1946), яка наглядно ілюструє той факт, що навіть за жахливих умов війни, серед горя і втрат, серед постійної смертельної небезпеки бійці Радянської армії знаходили час, а головне – душевні сили, для прояву світлих почуттів, характерних, скоріше, для мирного часу.
Ну а завершальним акордом виставки стала картина П.І. Кодьєва «Поле слави бойової» (1956), оскільки вона піднімає таку актуальну на сьогодні тему пам’яті. Пам’яті про трагічні та героїчні події Великої Вітчизняної війни взагалі, і 1941 року зокрема. А головне – про людей, завдяки яким ми маємо сьогодні мирне небо над головою та можливість розбудовувати незалежну українську державу.

Олег Юрченко   – старший науковий співробітник відділу науково-просвітницької роботи Кіровоградського обласного художнього музею