Fotoinform

9 травня 2009 року для нашої держави і всього світу є славетною датою Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Практично всі громадяни нашої країни є нащадками Переможців – учасників і ветеранів, солдатів і офіцерів, живих і тих,  що не повернулися з війни. Пройшло майже шість з половиною десятиліть з того дня, коли відгриміли останні бої і в нашій країні вперше відсвяткували 9 травня 1945 року як перший День Перемоги. І вже шістдесят чотири роки Велика Перемога над нацистською Німеччиною є одним з найпам'ятніших днів в історії нашої держави.  Це загальнонаціональне свято. Свято, що об'єднує всіх нас. День, коли всі ми усвідомлюємо себе громадянами України – країни-учасниці перемоги найлютішого ворога людства. Перемога! А скільки залишилося нездійсненних надій, скільки тисяч і мільйонів наречених, матерів, батьків, братів і сестер, які так і не дочекалися своїх близьких                    з цієї кривавої війни. Скільки життів обірвалося, і скільки б було нас сьогодні, коли б не війна? Вона знищила значну частину генофонду нашої країни, забрала найкращих. Солдати йшли вперед до Перемоги над нацизмом, назустріч довгоочікуваному Дню Перемоги, ще не знаючи, коли ж наступить день Х – день закінчення Великої Вітчизняної. Нажаль, з кожним роком в Україні рідшають ряди людей, що брали участь в тій війні, і тим менше залишається серед нас носіїв пам'яті про неї. Не доживши 34 дні до світлого свята Перемоги на 85-му році пішов з життя останній у місті Кіровограді Герой Радянського Союзу, генерал-майор у відставці Микола Єрещенко. Виросло вже декілька поколінь, які, в кращому разі, знають про війну тільки з підручників історії,      з книг або фільмів. Але найцінніші свідоцтва для всіх нас – це живі розповіді учасників війни. Чим далі йде в минуле та війна, тим менше залишається ветеранів,                   і для молоді вона стає чимось далеким, подією днів, що давно минули. А в школах викладають історію війни іноді в спрощеному, а часом і спотвореному вигляді, невірно тлумачаться окремі епізоди або цілі етапи військової епопеї, «забуваються» важливі факти і імена. Ось чому так важливо зараз зберегти пам'ять про ті 1418 днів, коли наш народ ціною численних страждань самовіддано захистив Батьківщину, відстояв свою незалежність, забезпечив вільне майбутнє наступним поколінням. Від імені ветеранів міста Кіровограда на відкритті виставки виступив заступник голови міської ради Організації ветеранів України Микола Цибульський. Живописні твори, присвячені різноманітним темам війни і мирного життя, складають велику частину експозиції і викликають цілу гамму відчуттів – від ненависті до війни до гордості за наш великий народ. Болем пронизують серця картини Землі, знівеченої вибухами, обпаленої вогнем війни. Обеліски на безіменних висотах нагадують про тих, хто віддав життя за Батьківщину. Роботи, створені за гарячими слідами військових подій, особливо цінні своєю достовірністю. З фондів Кіровоградського обласного художнього музею в експозиції представлені твори художників-земляків, фронтовиків Петра Кодьєва (1899-1968) «Окупація» (1950) та Миколи Бондаренка (1914-2000) «Визволення м. Кіровограда» (1954). Динамізму виставці додає батальна картина художника-земляка Олександра Фойницького (1886-1973) «Корабель тоне» (1962). На виставці експонуються твори воєнної тематики сучасних художників Кіровоградщини, членів Національної спілки художників України: Михайла Надєждіна (1935 р.н.) «У батька» (1972), Андрія Надєждіна (1963 р.н.) «Роздуми» (1988), Анатолія Янєва (1945 р.н.) «Пам'ять бентежить» (1985), Любові Кир’янової (1952 р.н.) «Спомин про батька» (1975). Прекрасні образи героїв війни, самовідданих і сильних духом, створив для майбутніх поколінь кіровоградський художник, член Національної спілки журналістів України Віталій Колесніченко (1933 р.н.). Під час відкриття виставки Віталій Семенович передав до фондів Кіровоградського обласного художнього музею чотири роботи на тему війни: «Екіпаж лейтенанта О.Ю. Рубінчика у визволеному Кіровограді» (1985), «Командир Першої Чехословацької бригади  О.С. Єгоров у Низьких Татрах» (1985),  «Весна 1945-го» (1984), «Хвилина мовчання» (1984). Любов'ю до рідної природи дихають пейзажі та натюрморти мирного часу Бориса Вінтенка (1927-2002) «Етюд. Новобудови м. Кіровограда» (1957), Сергія Шаповалова (1943 р.н.) «Польові ромашки» (2008) та Анатолія Шаповалові (1949 р.н.) «Іриси» (2008). 9 травня для Кіровоградського обласного художнього музею є подвійним святом. Адже саме в цей день 2001 року, після тривалої перерви, музей відкрив свої двері для відвідувачів. З нагоди цієї дати голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки художників України, народний художник України Михайло Надєждін передав до фондового зібрання музею «Портрет учасника Великої Вітчизняної війни художника Бондаренка М.Г.» (1974), кіровоградський митець Віталій Колесніченко передав музею і картину «Богородиця з отроком»  (2009), виконану в оригінальній авторській техніці, а кіровоградська художниця Світлана Малишева подарувала картину «Весна» (портрет Антоніни Корінь, 2005). Всі разом учасники виставки створили справжній художній літопис Великої Вітчизняної війни. Ця виставка особливо актуальна зараз, коли щодня зростає кількість бажаючих переписати нашу славну історію, знівелювати вагомість внеску українського народу в звільнені народів Європи від нацизму.

МОРОЗ В.В. - художник І категорії відділу           науково-просвітницької  роботи Кіровоградського обласного художнього музею,

фото Игоря ФИЛИПЕНКО.