Fotoinform

Спричинений нейротропним вірусом, він викликає стрімке ураження центральної нервової системи та, на жаль, завжди призводить до летального наслідку. У медичній практиці інших країн цю хворобу у тварин називають рабієсом, а у людей – гідрофобією.

Як відбувається зараження сказом?

Основним джерелом та резервуаром вірусу сказу є теплокровні тварини. Найбільшу загрозу для людини становлять м'ясоїдні – як дикі (лисиці, вовки), так і домашні (коти, собаки). Зараження відбувається через:

Укуси хворих тварин.

Подряпини та навіть незначні пошкодження шкіри.
Потрапляння слини, що містить вірус, на слизові оболонки.

В Україні серед диких тварин головним розповсюджувачем сказу є червона лисиця. Також виявляли випадки захворювання у кажанів. Серед домашніх тварин найчастіше інфікують людей коти та собаки.

Пам'ятайте! Якщо вас вкусила або лизнула безпритульна чи дика тварина, негайно зверніться за медичною допомогою! Будь-яке зволікання може коштувати вам життя!

Симптоми сказу в людини:

Інкубаційний період сказу може тривати від 7 днів до 3 місяців, а в окремих випадках навіть до 1-3 років. Тривалість залежить від:

Місця, кількості та глибини укусів (особливо небезпечні укуси в голову та обличчя).
Кількості та агресивності вірусу, що потрапив у рану.
Віку постраждалого (діти більш вразливі).

Перші ознаки сказу включають підвищення температури та біль, а також незвичайні відчуття в місці укусу: поколювання, пощипування або печіння. Після появи цих симптомів хвороба практично завжди закінчується смертю. Вірус швидко поширюється центральною нервовою системою, викликаючи прогресуюче запалення головного та спинного мозку.

Розрізняють дві форми сказу:

Активний сказ: характеризується гіперактивністю, гідрофобією (боязню води) та іноді аерофобією (боязню протягів або свіжого повітря). Смерть настає через кілька днів внаслідок зупинки серця та дихання.
Паралітичний сказ: становить близько 30% усіх випадків. Перебігає довше та легше. Спостерігається поступовий параліч м'язів, починаючи з місця укусу. Розвивається кома, що призводить до смерті.

Що робити при зараженні сказом?

При підозрі на інфікування сказом необхідна негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини.

Вакцинація є високоефективним методом профілактики – вона запобігає розвитку захворювання у 96-99% випадків, якщо курс розпочато не пізніше 14-го дня після контакту з хворою твариною. Проте, вакцинацію призначають навіть через кілька місяців після інциденту. Антитіла в організмі людини виробляються протягом 12-14 днів, а максимальний рівень досягається через 30-40 днів. Імунітет після повного курсу вакцинації зберігається близько року.

Лікування спрямоване на полегшення страждань хворого. Пацієнта ізолюють, забезпечують спокій, призначають наркотичні засоби для зниження збудливості. Втрату рідини компенсують внутрішньовенними ін'єкціями сольових розчинів та глюкози. За необхідності проводять штучну вентиляцію легень. У світі також досліджується ефективність "протоколу Мілуокі", що передбачає введення пацієнта у штучну кому та застосування противірусних препаратів. Медичний персонал при цьому використовує захисний одяг.

Як уберегтися від сказу? Профілактичні заходи:

Профілактика сказу включає два основні напрями:

Боротьба з носіями збудника:
Регулярна вакцинація домашніх тварин.
Пероральна імунізація диких м'ясоїдних тварин шляхом розповсюдження приманок з вакцинами в місцях їхнього проживання.
Запобігання захворюванню у людей:
Уникайте контактів з потенційно небезпечними тваринами.
Не торкайтеся диких чи безпритульних тварин.
Не підгодовуйте безпритульних тварин у місцях скупчення людей, особливо дітей.
Дотримуйтесь правил утримання домашніх тварин.

Будьте обережні! Остерігайтеся безпритульних та диких тварин, які не проявляють страху та самі наближаються до вас. Їхня поведінка може свідчити про захворювання на сказ.