Fotoinform

Вкраїна

Молюся за тебе, Вкраїно,
Яскравим твоїм кольорам,
Барвінкам твоїм і житам –
Для мене ти в світі єдина!

Моя Україна для мене –
То гордість і гідність синів.
Натомість образи, брехні
Ненавиджу кола вогненні.

Я вірю, що ти озовешся
До славних джерел доброти.
Тож квітни, мужній і цвіти! –
Ти гордо до світу всміхнешся.

Люблю я тебе, рідна ненько,
Твої незабутні слова
І сила їх вічно жива –
Завжди ти в моєму серденьку.

Рідний край

Мій рідний край - моя оселя,
Твій спів в душі завжди луна.
Ти мелодійний та веселий –
Співає радісно струна.

Ти, наче пісня журавлина,
Чудова, сонячна земля!
Тебе ніколи не покину –
Завжди з тобою буду я!

Для мене цей дарунок Бога
Постав сапфіром добрих справ.
Людське життя – важка дорога,
Вузька стежинка серед трав.

Гімн сонцю

Жар неба зимового сонця,
Ти твориш у душах дива.
Дивлюсь знову в очі - віконця.
В них істина вічно жива.

Вогонь той розпалює душі -
Освітлює і звеселя.
Добром всіх зігріє, зворушить,
Щоб квітла, родила земля

Щоб, вільні від смутку і горя,
Не йшли ми назустріч брехні!
Мов хвилі бурхливого моря,
Говоримо голосно :” Ні!”

На обрії жевріють зримо
Зачатки новітніх ідей.
А душі виношують рими.
В танок ноги просяться — Гей!

Жар сонця, прости і помилуй
Вкраїну від зла ворогів.
Щоб ми зрозуміти зуміли,
Як жити на зламі років.

Рідне місто

Люблю тебе я, рідне місто,
Перлину степу сховану.
Ранкове сонце променисте,
Що в чари снів заковане.

Де пращурів бої звитяжні
Нам вже ніколи не забуть.
І як би не було нам тяжко –
Ми прокладем до щастя путь!

Скрижалі пам’яті та часу
Вартують мову день - у- день.
Згуртована громада разом
Своїх співає знов пісень.

Ми віримо, що буде краще
І легше у державі жить.
Поменшає у душах фальшу –
Коли ж здійсниться світла мить?

Ніколаєвська Світлана, м. Кіровоград

читайте также: Кировоград: Светлана Николаевская. Живительный глоток любви