Fotoinform

Його було проведено в рамках Проєкту «Адвокація покращення державного реагування та політики протидії торгівлі людьми», якийреалізується у співпраці зМіжнародною організацією з міграції зафінансової підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Норвегії.

Докладно про результати опитування– наше інтерв’ю з директоркою департаменту Національних гарячих ліній та соціальної допомоги ГО «Ла Страда-Україна» АльоноюКРИВУЛЯК.

–Якою буламета вашого опитування?

– Це вже третє опитування, яке ми провелив рамках цього Проєкту. Ми прагнули відстежитиосновні ризики, якіможуть спіткати українців та українок, котрі в цей непростий часпандеміївиїжджають за кордон. А також з’ясувати, з якими проблемами вони стикаються безпосередньо в нашій країні, оскільки соціальне становище багатьох українських родин суттєво погіршилося внаслідок карантинних обмежень.

Ми проводили дослідження всерпні-листопаді2020 року. Навмисно обрали цей період, коли не було жорсткого карантину і кордони багатьох країн були відкриті для наших співвітчизників.

Інформацію збирали через два канали комунікації. Насамперед, цетелефонні консультації, коли абоненти телефонували на нашу Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Також цього року ми вперше використали онлайн-анкетування – наші абоненти/ки могли самостійно заповнювати онлайн-опитувальник. Він був дотичний до опитування, яке проводилося в телефонному форматі на гарячій лінії.

–Скількибуло опитано респондентів,і хто переважно відповідав на ваші запитання?

–Для цього моніторингу було відібрано та опрацьовано 100 анкет. Більше звернень надійшловід жінок – 79%. Відповідно 21%припавна чоловіків. Ми помітили суттєві зміни в ґендерному розподілі. Під час нашого першогота другого моніторингівв докарантинний період чоловіки зверталися донас значно активніше. Тепер спостерігаємо серйозний розрив на користь жінок, і це дозволяє припустити, що коронавірус і карантинні обмеження найбільше зачепили саме їхні інтереси.

 Що стосується вікового розподілу, то в переважній більшості респондентами виявилисямолоді люди віком від 18 до 45 років. Поодинокі зверненнянадходиливід людей віком 50+, 60+. Якщо говорити про молодь, це переважноті, хто хотіли працевлаштуватися за кордоном, відповідно вони шукали інформацію, як це зробити безпечно.

Ще одна особливість теперішньогоопитування: переважно нам доводилося спілкуватися з людьми, які проживають у містах(71%).Хоча під час попередніх досліджень ми здебільшого мали справу з жителями сільської місцевості. Мені здається, що такий показник вщент розбиває міф про те, нібито в містах прекрасне життя, люди отримують нормальну зарплату і комфортно почуваються. Насправді цей моніторинг показав, що в містах також є чимало проблем із безробіттям, люди не знають, як себе реалізувати в зв’язку з цим. Це спонукає містяни активно виїжджати за кордон.

Переважна більшість наших респондентів/ок – мешканці тамешканки КиєватаКиївської області. Також дуже активною була Східна Україна, зокрема Харківська та Дніпропетровська області. Якщо говорити про західний регіон, то найчастіше зверталися зЛьвівської таІвано-Франківськоїобластей. Також Одеський регіон був доволі активним.

–Які питання найбільше цікавили ваших респондентів?  

– Найбільш обговорюваними та затребуваними були питання працевлаштування за кордоном. Вони цікавили 64% наших респондентів. Такий показник нас не шокував – він і в докарантинний період був доволі високим.

30% респондентів повідомили про те, що хочуть виїхати за кордон із туристичною метою. Порівняно із докарантинним періодом цей показник значно зменшився. Це можна зрозуміти, адже багато країн під час карантину стали закритими для іноземців.Низка країн запроваджували певні обмеження для туристів, і люди цікавилися, що це за обмеження.

Такожсеред респондентів були жінки, які повідомляли про намірвиїхати за кордондля укладання шлюбу з іноземцями. Їх виявилося 7%,і порівняно з докарантинним періодом цей показник теж суттєво знизився.

–Представники яких професій були вашими респондентами? Які роботи їх здебільшого цікавили?

–Половина звернень надійшла від людей, які хотіли виїхати за кордон, щоб працювати на заводах та фабриках.

30%респондентів готові були працювати нянями та займатися хатньою роботою. 

8% виявляли намір влаштуватисяв готельно-ресторанній сфері. Цей показник так само суттєво зменшивсяпорівняно з докарантинним періодом, бо такийвид бізнесу особливо важко переживає наслідки пандемії.Причому, в усьому світі.  

4% наших респондентівпрагнули виїхати за кордон і знайти роботув галузі охорони здоров’я.Подібні тенденції ми спостерігали і раніше, проте це були поодинокі звернення. Тому в попередніх моніторингах вони могли навіть не відображатися. Якщо чесно, нинішній показник нас дуже вразив. Бо за кордон хотіли виїхати саме лікарі високої кваліфікації. Вони працювали в мегаполісах, у престижних лікарнях, але, на превеликий жаль,не отримували належної заробітної плати. І це попри обіцянки держави суттєво підвищити заробітки медиків у період пандемії. Такі респонденти повідомляли, що ніхто їм зарплату не підвищував, тому вони шукали будь-яку вакансію за кордоном, і щойно вона відкривалася, вони були готові використати цей шанс.

Це дуже серйозний викликдля України. Тому що ми втрачаємо якісний медичний персонал, який має рятувати життя українців і українок у період поширення пандемії COVID-19.

–Чи всі заробітчани мають достатній досвід роботи за кордономірозуміють ризики потрапляння до ситуації торгівлі людьми таексплуатації?

– Ми теж аналізували цю інформацію,і скажу відверто, що цей моніторинг нас дуже сильно порадував. Тому що переважна більшість наших респондентів говорили про те, що вони не готові працювати неофіційно за кордоном. Вони наполягали, що безпечне працевлаштування для них багато важить. І таких людей виявилося 75%.

Але при цьому слід пам’ятати, що кожен п’ятий українець або кожна п’ята українка повідомили, що готові на нелегальне працевлаштування.І цетеждоволі серйозний показник. Тому що людине завжди усвідомлюють ті ризики, які їх можуть спіткати за кордоном.Отожміф, що проблема торгівлілюдьми може зачепитикого завгодно, але не мене, досізалишається характерним для нашого суспільства. 

Так само сильно ризикують ті, хто не усвідомлює, що для працевлаштування за кордоном обов’язково треба оформляти трудову візу. Про це необхідноінформувати з усіх усюд. Дотепер чимало користуютьсятуристичною візою, а потім сподіваються на легальну роботу. Насправді безвізі трудова віза абсолютно не пов’язані між собою. Бо безвіз стосується винятково подорожей, туризму. В іншому випадку ризики потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, трудової та сексуальної експлуатації сильно загострюються.

Це особливо важливо розуміти заробітчанам-початківцям, яких серед наших респондентів виявилося 68%.

Ще однагрупа ризику – це ті, хто вже має досвід нелегальної роботи за кордоном. Вони і зараз свідомі такого свого вибору. Мовляв, минулого разу з нами нічого не сталося, так буде і тепер. Але такі погляди є хибними і наше завдання – змінювати їх.

– Які країни найбільше цікавлять наших співвітчизників?

– Серед них можна виділитиТОП-3 країни. Це Польща, Німеччина і Туреччина.

Польщазавжди була привабливою для українських заробітчан. Вона наша сусідка, інавіть у докарантинний період багато нашихлюдей доволі впевнено почувалися тут і спокійно працевлаштовувалися.Проте хочу привернути увагу до одного факту. Ми підтримуємо тісні контакти з партнерською організацією«Ла Страда-Польща». Так от,вона повідомляє, що щодня на їхнюгарячу лінію звертаються українці, які повідомляють про проблеми у стосунках з польськими роботодавцями. Скаржаться на те, що їм недоплачують, що працюють понаднормово, що мешкають у непристосованих для цього умовах, не отримують відповідного харчування. Тож випадки якщо не трудової експлуатації, то порушення прав українських громадян прослідковуються.

Німеччина особливо приваблює наших медиків. Для них тут пропонують доволі високі заробітки. Останнім часом у цій країні спостерігаються високі показники смертності від коронавірусу,і тому Німеччина намагається зробити все можливе, щоб якомога більше кваліфікованого медичного персоналу залучити до боротьби з цією небезпечною хворобою.

Топовою для українців залишається і Туреччина. У період пандемії COVID-19 вона не створювала жодних перешкод для українських туристів. Їмне треба було здавати тести на коронавірус, проходити 2 тижні самоізоляції, і це приваблювало наших людей.

–А як на цьому тлі виглядає Росія?

– Щороку позиції Російської Федерації серед українців слабшають. Причиниочевидні. Насамперед вони пов’язані з воєнними діями на сході нашої країни, активним учасником яких є російська сторона. Тому багато наших людей вже не розглядають Російську Федераціюдля працевлаштування. До того жРосія діяла необдумано в умовах пандемії коронавірусу. Вона виявилася ледь не останньою країною, яка зрозуміла небезпеку цієї хвороби. І тому отримала дуже негативні наслідки від запізнілого запровадження обмежувальних заходів. Тожбагато наших людей відмовилися від планівпрацювати там. 

–Як пандемія COVID-19та карантинні обмеження вплинули на процеси торгівлі людьми, трудової та сексуальної експлуатації?

– На жаль, ми констатували фактипоширеннятрудової експлуатації в Україні. Втративши роботучерез пандемію, українці та українкинамагалися шукати її різноманітними способами,і часто змушені були працюватинелегально з усіма можливими негативними наслідками.Тому якщо хтосьговорить, що карантин жодним чином не впливає на торгівлю людьми, він має помилковісудження.

У категорію ризику також потраплять наші співвітчизники та співвітчизниці, які в цей час працюють за скороченим графіком. А вбагатьох є діти, літні батьки, які потребують фінансової допомоги.Це спонукає людей зголошуватися на будь-яку роботу, шукати її навіть за кордоном.

Карантин збільшує кількість наших заробітчан, і ці люди становлятькатегоріюризику. По суті,вони є потенційними кандидатами для потрапляннядо ситуації торгівлі людьми,трудової та сексуальної експлуатації.

Сьогодні вкрай важливо не залишати цих громадян сам-на-сам із їхнімипроблемами. Вони мають перебувати взоні особливої уваги держави. На них повинні спрямовуватися спеціальні інформаційні кампаніїта програми соціального захисту,щоб убезпечити від небажаного розвитку подій. Держава також має дбати про створення додаткових робочих місць, які забезпеченінормальними заробітками. Щоб наші співвітчизники/цімали змогу працювати вдома, поряд із своїми родинами, наповнюючи український бюджет своїми податками.

На цьому тлі ми вважаємо наше опитування дуже важливим. Воно відображає реальну картину на ринку праці і дає своєрідний сигнал нашій владі щодо стратегії подальших дій у цей непростий час.

Володимир ДОБРОТА