Fotoinform

 Громадські організації серед перших відреагували на таке жахливе явище, як сексуальне насильство, пов′язане з війною (СНПК), –розпочала бесіду Олена Суслова.– Ініціативність та мобільність –це особливостіїхньої роботи. Томуне випадково, що діяльністьнеурядових структур, спрямована на підтримкупостраждалих відцього виду злочину, а також на посилення роботи органів державної влади в цих питаннях,зігралапозитивну роль.

– Яку динаміку ви бачите в цій роботіза двароки повномасштабної російської агресії?

– Я би хотіла говорити про динаміку реагування держави в цілому.Вона позначається на діяльності громадських організацій, тому щогромадянське суспільство є частиною інституційного механізму ґендерної рівності.  

Безумовно, розуміння проблематики тареагування на СНПК в 2022 році і в 2023 році має суттєві відмінності. У 2022 роціми пройшли етапи розгубленості, нерозуміння всієї глибини тагостроти питання, недостатньо організованих дій,певних упущень і помилок.

Серед таких упущень, які насамперед стосуються громадських і міжнародних організацій, я б назвала те,що документування злочинівСНПК, скоєних російськими агресорами,не набуло скоординованого характеру. Ми в ІКЖЦ пропонували різним громадським організаціям, які декларували, що вони починаютьтакедокументування, об’єднати зусиллязадля уніфікованого підходу. На превеликий жаль, цього не відбулося. І наслідки тут маємо негативні.

По-перше, часом документуваннящодо одних і тих же осібздійснювалося по кілька разів. І це посилювало травматизацію постраждалих. З іншого боку, така нескомунікованість призвела до того, що на третьому році широкомасштабного вторгнення росії в Україну ми не маємо навіть приблизних показників щодо постраждалих від СНПК окрім тих, які надаютьсяОфісом Генерального прокурора – йдеться про тих потерпілих, які далиофіційні свідчення.

2023 рікстав організованішим для всіх. Велика роль в цьому, безумовно, належить державі та її співпраці зі Спеціальною представницею Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в умовах конфліктів Прамілою Паттен, Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики. Вони зробили багато для того, щоб наш план діяльності з питаньпротидії СНПК став більш скоординованим.

Проте знову хочу відзначити роль громадянського суспільства. Тому що оновлення Національного плану дій 1325 громадські організації, зокрема й наша, ініціювали щена початку російського вторгнення. Інформаційно-консультативний жіночий центр провів тоді певні моніторингові дії, які показали, що такі зміни є на часі.

Попри те, що в 2023 роцібула проведена потужна робота у питаннях протидії СНПК та мінімізації його наслідків, я хочу згадатипро тенденцію, яка дуже непокоїть. Є певна втома від активності у допомозі постраждалим.Це видно й по тому, що поменшало нових ідентифікованих випадків СНПК. Сподіваюся, що це тимчасове явище, і ми маємовсі разомшукати шляхидля подолання такої «втоми».

– Під час одного з виступів ви зазначили, що робота вашої громадської організації є інноваційною за своєю суттю. В чому саме полягає її інноваційність? Які дає результати?

– Інноваційністьрозробляється тавпроваджується на засадах поєднання теоретичних, наукових напрацювань, досвіду, вдалих іневдалих практик.У своїй роботі ми завжди намагаємося дивитися на стандартиґендерної рівності, які визначені міжнародною спільнотою, через наші дії і власний досвід.

Для прикладу можу навестивідомий документ для поводження з постраждалими від СНПК– Кодекс Мурад. Ми його уважно прочитали і подумали,що він може бутикориснимдля тих фахівців, які працюють у цій сфері. Проте він досить об’ємний і практики можуть бути обмежені в часі, щоби детально його вивчати. Тому підготувалипрактичний коментар до Кодексу Мурад. Потім подарувалийого самій нобелівській лауреатціНаді Мурад, коли вона відвідувала Україну. Вона була приємно здивована. 

Цей практичний коментар містить тізасади, які наша організація сповідуєв своїй роботімайже 30 років. І ціпринципи ми завжди пропонуємо під час будь-яких тренінгових сесій. Мова продосвід, який ми накопичили щодо підтримки постраждалих, співпраці з органамидержавної влади, сектору безпеки та оборони, які брали участь удокументуванні воєнних злочинів. 

Подібних прикладів можемо навести чимало.  

Є певна проблема, коли міжнародні організації, надаючи підтримку Україні, зокрема постраждалим від агресії і відповідних травмуючих дій, приходять до нас зі своїми ідеямитапрактиками. Наші громадські організаціїчи державні структури не завждикритично оцінюють такі пропозиції попри те, щодеякі з них не є ефективними та дієвими. І беруться їх впроваджувати. Хоча кожен такий неконструктивний крок може погіршити й без того складну ситуацію постраждалих.

– Ви проводите чимало тренінгів із питань СНПК. Якою є ваша цільова аудиторія? На що звертаєте увагу в першу чергупід час роботи?

– Мені, напевно, буде простіше сказати, хто ще не став нашою цільовою аудиторією. Із серпня 2022 року працюємо як із постраждалими, так і з сектором безпеки та оборони, з державними структурами, згромадськими й міжнародними організаціями. Тому аудиторія у нас дуже різноманітна.  

У нас зібрано близько 40 випадків– кейсів, які є частиною нашого практичного досвіду. Подаємо їх на наших тренінгах. Робимо це для того, щоб люди краще розуміли, що таке постраждалоцентристський підхід. Помітили особливість: колиговоримо теоретично про Кодекс Мурад, про інші подібні речі, зазвичай учасники та учасниці абсолютно чітко і коректно визначають, як треба діяти. А коли ми пропонуємокейси, тобачимо, що ця коректність кудись зникає. Це показує, що ті проблеми, які виникають у поводженні з постраждалими від СНПК, є частиною хронічних проблем поводження з постраждалими від травмуючих подій. Бо єформальний підхід, є брак кадрів, брак моніторингу за діяльністю та іншіаспекти, на які сьогодні варто звернути увагу.

Наші тренінги дають позитивний результат у подоланні згаданих проблем. Тому стараємося охопити якомога більшу аудиторію учасників і учасниць. 

– Ви працюєте з Національною академією СБУ. Чому вони пішли на співпрацю і чи торкається вона питань СНПК? Який практичний досвід має?

– Ми працюємо з Національною академією СБУ майже з початку війни росії проти України. Невдовзі нашій співпраці виповниться 10 років. Вонавиникла з того, що нашагромадська організація також займається проблемами національної безпеки. Аспекти наших досліджень і адвокації стосувалися замаху на національну безпекуУкраїниз боку росіїще в попереднічасиі базувалися на ґендерній тематиці. 

Власне, ми досліджуємо це з 2010року. ЩойноЯнукович прийшов до влади, одразу активізувалися антиґендерні кампанії. Ентузіастки, ентузіасти, небайдужі люди, зокремав академії СБУ, побачили важливість того, що робимо мидля того, що роблять вони. Тому наша співпраця вже має сталий інституційний характер.

Безумовно, з перших днів широкомасштабного вторгнення росії в Україну ми активізували роботу зі Службою безпеки України. Тому що саме ця державна установа відповідає за розслідування воєнних злочинів. Нашою метою було допомогти слідчим СБУ в комунікації з постраждалими, а постраждалим допомогти не боятися цієї структурийзробити ті кроки, які сприятимутьїму подоланні наслідківСНПК.

Завдяки співпраці зіслідчими СБУнаша громадська організація підготувала перші листівки з практичними порадами, щоб посадовці, які займалися цими питаннями, могли користуватися ними.

Відтак разом із СБУ ми розробили методичні рекомендації, які двічі додруковувалися і розійшлися загальним накладом у понад 20 тис. примірників. 

Переглядаючи за рік після виходу цих рекомендацій їхній текст, я побачила, що там нічого не застаріло. Все подано дуже стисло і залишається тим, що може мати практичний результатдля користувачів.

– Ви маєте великий досвід роботи з міжнародною аудиторією. Як доносите іноземнимпартнерам інформацію про СНПК в Україні? Як вони сприймають її? Чи впливає це на їхню допомогу нашій країні?

– Я беру участь у Консультативній групі громадянського суспільства НАТО. Вона була створена Північноатлантичним Альянсомсаме для розгляду питаньґендерної тематики. Співпрацюю з нею також уже багато років.

Після початку російського вторгнення увага НАТО до України, зокрема увага з бокуСпеціальної представниці Генерального секретаря НАТО з питань порядку денного «Жінки, мир, безпека» Ірене Феллін, яка координує діяльність Консультативноїгрупи громадянського суспільства, була надзвичайно великою. І я безмежно вдячна їй, її колежанкам і колегам, які проводили спеціальні заходи щодо ґендерних уроківросійської війни проти України іпросто щиро підтримували нас.

Якщо говорити про СНПКв Україні, тойого масштаби булинесподіваними для багатьох країн світу, зокрема членівНАТО. Але їхнє сприйняття та оцінкаявища були однозначними: воно не має права на існування, так само, як і те, що його зумовлює.

Звісно, така позиціявпливає на їхню підтримку України. Все позначається – і робота наших державних структур на міжнародній арені, наших дипломатів, окремих урядовців і урядовиць, народних депутатів і депутаток. А також і діяльність нашої «народної дипломатії». Дуже важливо, щоб ми всі діяли згуртовано.

Нещодавно проходиларічна зустріч Консультативної групи громадянського суспільстваНАТО й Україну згадувалибезперервно. Зокремай щодо злочинів СНПК, скоєних російськими агресорами.

Звісно, нам треба розуміти, що функції Альянсу мають обмежений впливсаме на протидію СНПК та йогонаслідкам. Алеінформування окремих місій країн, які найбільш активні в допомозі України, безумовно, важливе.

– Як ви оцінюєте роль Кодексу Наді Мурад на роботу з СНПК в Україні?Як і чому ваша громадська організація просувала цей Кодекс на рівні державних структур і неурядових організацій?

– Поприте, що сам злочин СНПК сягаєкорінням, як то кажуть, в сиву давнину, поприте, що Женевські конвенції були ухвалені уже 75роківтому,міжнародна спільнота, окремі організації розробили не так багато інструментарію, який можедопомогтив цих питаннях. Безумовно, важливим є міжнародний протоколдокументування, розроблений Великою Британією. Це не офіційний документ, але він є. Безумовно,важливим є офіційний документ– це Інструкція Генерального секретаря щодо репарацій, які стосуються СНПК. Тому Кодекс Наді Мурад також дуже важливий. Тим паче, що це доволі свіжий документ.

Відпершихднівширокомасштабного вторгненнярф в Україну на сайті нашої організації з’явилися новірозділи, зокрема розділщодо СНПК. Ми розмістилитам український переклад Кодексу Мурад.

На жаль, цейпереклад не є дуже добрим. Але ми поспішали запропонувати його користувачам і користувачкам, тож не мали часуна ретельне редагування. Хоча для Кодексу Мурад це не так актуально, бо він не є зобов’язуючимміжнародним документом.

Загалом це доволі об′ємний та складний за структурою текст. Він ґрунтується на 10 принципах поводження з постраждалими від СНПК і кожен принцип має ще 8-10 підпринципів. Але він важливий не лише через те, що його написала людина, яка зазнала СНПК, пройшла через рабство та тортури, потрапляла як товар на ринок бранок, неодноразово тікала з полону.Тобто, має цілковите уявлення та розуміє суть цієї проблеми.Цей документ, насамперед, вибудовує певний уніфікований підхід до спілкування з людьми, які зазналиважкої травми. Бо досі таких уніфікованих принципів у світі нема. Часто люди з усією душею хочуть допомогти постраждалим, але не знають, яким чином це робити і навіть яку лексику для цього використовувати.

Наприклад, використання слів «жертва»,«вас зґвалтували» є тригерами для постраждалих. Вони роблять людину безпорадною, закривають їй можливість виходу зі складної емоційної, психологічної, навіть фізичної ситуації, в якій вона опинилася через СНПК. Тому вважаємо, що сьогоднінастав часадвокувати зміну мови навіть тих міжнародних документів, які використовують слово «жертва».

– На вашу думку, чому росіяни вдаються до сексуального насильствав умовах війни?

– Уменевідсутні версії, бо я не мала можливості спитатитих, хто це робив. Але я знаю, що сексуальне насильство під час війниє зброєю війни, зброєю контролю, зброєю примусу, зброєю залякування і зброєю знищення. Тому, думаю, доречнопрацювати над тим, щоб більш стале визначення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, було змінене на сексуалізоване насильство. Бо з сексом як таким цей виднасильства не має нічого спільного.

Володимир ДОБРОТА,

Матеріал підготовлений у рамках Проєкту «Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК)». Проєкт виконує Український Жіночий Фонд у партнерстві з громадською організацією «Ла Страда-Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики та за фінансового сприяння Європейського Союзу.