Fotoinform

Його батько Карл Олеша походив зі знаменитого білоруського католицького за своїм віросповіданням роду. Тож, відповідно свого шляхетного походження, успадкувавши великі родинні статки, міг собі дозволити й уважав за необхідне смітити тими грішми на великих балах у дворянському зібранні, грати в преферанс та на кінських перегонах на великі ставки. Невдовзі родина переїхала до славетного міста Одеси, де малий Юрко, подорослішавши, влився в знамениту одеську, як зараз модно говорити, «тусовку» (про що говорять тільки одні прізвища: Єдуард Багрицький, Валентин Катаєв, Ільф та Пєтров….)

Але, тоді, як казав Еклєзіаст, «усі шляхи вели до Риму» (тобто до Москви), де Юрій Олеша і став знаменитим, коли написав свої у 1924 році «Три Товстуни» (вийшов друком 1928). Невдовзі письменник створив версію для славетного МХАТу (1930). Потім ще був знаменитий фільм Олексія Баталова (1966). За великим рахунком, якби Юрій Олеша навіть нічого більше би не створив, тільки за це його земляка варто було б увічнити. А далі… Сказати просто, що нащадок славетного роду потрапив у залізні коліщата радянської системи, – це нічого не сказати. Виступ Олеші на Сталінському з’їзді письменників, де він спробував заявити свою громадянську позицію, навіяну духом аолелюбства, привів до усіляких заборон та утисків. Його дивом не розстріляли (кажуть, залізний диктатор мав слабкість до своїх улюблених ляльок, однією з котрих і були «Три Товстуни»). Всі наступні роки письменник жив у золотій клітці, що й привело його до логічного кінця – він пішов у найкращі світи у 1960 році.

Громадьська організація міста Кропивницького «Спілка польських журналістів ім. Кароля Шимановського» на чолі з О. Сікорським, та за ініціативи почесного батька-засновника Віталія Плінського, вийшла з ініціативою увічнити пам’ять знаменитого земляка Юрія Олєші, письменника, котрий увійшов у топ світового письменства, твори якого перекладено на 15 мов світу, в першу чергу українську та польську. Завдяки великій пошуковій роботі, схваленню топонімічної комісії та затвердженню виконкомом Міської ради м. Кропивницький та фінансуванні консоляту польської дипломатичної місії і було встановлено цю меморіальну дошку Юрію Олеші на знаковому місці: свого часу там знаходилася знаменита кав’ярня «Богема», де й збиралася мистецька еліта нашого міста.
На відкриття дошки були запрошенні Генеральний Консул РП Польщі пані Дорота Дмуховська і Консул у справах Полонії пан Яцек Гоцловський.

Але, як завжди, диявол ховається в деталях. Через прикру технічну помилку – одну пропущену в момент створення дошки літеру в польському підписі, урочисте відкриття меморіалу довелося відкласти, а точніше – перенести на осінь.
Ось так одна літера зіпсувала свято.

Тому я як голова організації приношу свої вибачення кропивницькій громаді. Головне, що Юрій Олеша вже з нами, ніхто з так званих «краєзнавців» уже не наполягатиме, що він не має ніякого відношення до нашого міста. Тож дякую всім причетним і йду вчити польську мову.

Олександр Сікорський