Fotoinform

Виставка стала органічним продовженням системної роботи Музею мистецтв із висвітлення подій сучасної російсько-української війни, віддзеркалення сатанинської сутності московського фашизму та вшанування пам’яті полеглих українських героїв, в тому числі – наших земляків.

Мета таких виставок залишається незмінною – демонстрація активної громадянської позиції самого музею, як флагману сучасного культурно-інформаційного фронту, подолання криги байдужості певної частини суспільства щодо сприйняття війни та традиційне здійснення мистецькими засобами національно-патріотичного виховання населення, в першу чергу молоді, як майбутніх будівничих нової європейської України.

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року та евакуація базової колекції вивели цей напрямок роботи музею на новий рівень і активізували співпрацю як з місцевими митцями, так і з представниками творчої спільноти інших регіонів нашої держави, зокрема - шляхом реалізації цікавих виставкових проєктів, серед яких і вже презентований 30 червня цього року в Музеї мистецтв мандрівний виставковий проєкт волонтерів з Кривого Рогу Ірини Липень (Новгородської) та її чоловіка Юрія Шляпцева «Наш дім – Україна».

Приємно, що творча співпраця і дружні стосунки музею з цими дивовижними людьми і щирими патріотами України набули системного характеру, що особливо цінується в умовах жахливої війни. Ірина і Юрій обидва з Кривого Рогу. До художньої творчості ніхто з них раніше ніякого відношення не мав. Разом працювали у агропромисловому секторі, але коли почалася повномасштабна війна, вирішили допомагати нашим захисникам і стали волонтерами. Привозили українським військовим та цивільним на звільнені території харчі, воду, інші необхідні речі. А ті дарували їм ворожі речі, серед яких – ікони та молитви зі шматком тканини, як віддзеркалення гнилої і цинічної сутності ворога, який прийшов убивати з молитвами.

Юрій допомагав військовим з ремонтом техніки, а ті в знак вдячності дарували йому тубуси танкових порохових снарядів. Так чоловік привіз чимало снарядів з місць дислокації 17 окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка - Миколаївщини, Херсонщини, Донеччини. Пані Ірина розповідала, що коли чоловік привіз перший тубус, вона не розуміла для чого він це робить, адже від тубуса йшов неприємний запах пороху і страшної війни. Через деякий час вирішила його помити, а одного дня сіла та й намалювала малюнок на ньому. Так і почала розмальовувати тубуси. Ідеї для малюнків виникали у душі спонтанно і тоді жінка бралась за пензель. Концептуальну складову своєї творчості вона озвучила в одному зі своїх чисельних інтерв’ю: «Війна несе смерть, розруху. Але я розумію, що зі зла треба робити добро. У мене всі малюнки несуть мир, це – квіти, янголи. Я не малюю війну, я хочу, щоб люди трішки відволіклися від неї. Розмальовую артефакти для того, щоб людям стало легше».
Однак, як зізнається художниця, над ідеєю малюнку для одного тубуса вона все ж таки замислилась. «Не знала тоді, що малювати. Та вирішила зобразити чоловіка, жінку і душі людей, що відлітають у вічність. Як символ життя під час війни і пам'ять про тих, хто, на жаль, загинув. Потім я почала розфарбовувати все більше гільз, тубусів, снарядів. Це мене захопило. Коли назбиралося 44 роботи, ми вирішили зробити виставку для людей, щоб вони бачили, що те, що несе нам горе і смерть, можна перетворювати в мистецтво».

Частину тубусів допомогли розмалювати криворізькі художники, педагоги і студенти Криворізького державного педагогічного університету, учні Криворізької дитячої художньої школи, а також діти з визволеної Херсонщини, що є особливо символічним. Ці роботи стали вагомою складовою мандрівного виставкового проєкту «Наш дім – Україна».

Окрім тубусів, на своїх виставках подружжя часто демонструє особисті речі окупантів, знайдені на визволених територіях – ворожу форму, банківські картки, шоломи тощо. А ще Ірина і Юрій проводять аукціон мистецьких творів на своїх сторінках у соціальних мережах, скеровуючи отримані кошти на потреби Збройних сил України та допомогу волонтерам. Лотами також стають відпрацьовані боєприпаси та військова амуніція, яку привезли бійці з Миколаївської, Херсонської, Донецької областей, зокрема – з під Бахмута.

Дуже важливо і те, що виставка стає локацією майстер-класів для дітей, які розмальовують використані гільзи і тубуси, зображуючи у своїх малюнках притаманні для дитячої свідомості навіть в умовах війни позитивні речі – дивовижну українську природу, українські символи, янголів-охоронців та інше. І переоцінити це важко, оскільки ми воюємо сьогодні з підступним і жорстоким ворогом не тільки за свою територію, а й культуру, автентичність, світоглядне бачення, символічно віддзеркалених у творах українських дітей - майбутнього нашої держави і нації.

Наразі виставка «Наш дім – Україна» налічує понад 240 робіт і продовжує мандрує містами України, маючи незмінний успіх. Вона вже була презентована у Кривому Розі, Львові, двічі – у Івано-Франківську, вдруге завітала до Кропивницького, і що особливо приємно – саме до Музею мистецтв, що є чудовим зразком довготривалого і плідного творчого партнерства заради Переможного Миру.

Олег Юрченко