Fotoinform

Після заяви Міністра соціальної політики Павла Розенка, оголошеної 16 вересня цього року, про звільнення керівництва центрального апарату та обласних підрозділів Державної служби зайнятості, до мене, як Голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, почали надходити звернення трудових колективів з проханням захистити їхні права та не допустити під виглядом реформування звільнення інших працівників Служби.

Одразу ж мною, від імені членів Комітету, було направлено звернення до Міністра соціальної політики з проханням роз’яснити ситуацію, надати копії наказів про звільнення та документи, згідно з яким, як було одноразово заявлено, створюватиметься Національне агентство зайнятості.

Станом на 21 вересня 2015 року ні роз’яснень щодо легітимності одночасного звільнення керівництва Служби, ні копії наказів, ні проектів законодавчих ініціатив щодо створення Національного агентства зайнятості від Міністра соціальної політики не надано.

До мене продовжують звертатися працівники Служби усіх ланок лише з єдиним питанням – що далі на них чекає. Керівники не знають чи звільнили їх, тому що не мають наказів про звільнення, працівники системи загалом не знають, як відбудеться заявлене реформування, і чи збережуть вони свої робочі місця. Відповіді на ці питання поки що немає.

Хочу наголосити, що ми, народні депутати, не захищаємо окремих директорів регіональних служб та керівників центрального апарату Служби, у тому числі тих, які здійснили певні правопорушення і повинні понести за це відповідальність. Провина одних осіб не повинна розповсюджуватися на інших працівників. І радикальні дії керівництва Мінсоцполітики щодо заяв про реформування Державної служби зайнятості після певних подій виглядають, як бажання відсторонитися від проблем у сфері соціального страхування на випадок безробіття та перекласти відповідальність із себе на інших.

Наразі в Україні офіційно зареєстровано більше 400 тис. безробітних, для яких у Службі зайнятості існує лише трохи більше 40 тис. вакансій. І у першу чергу, ми маємо захистити людей, які опинилися в складних життєвих обставинах та шукають роботу. Вони сплачували страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і мають право на отримання кваліфікованої допомоги з працевлаштування. Тому потрібно врятувати від руйнування всю систему зайнятості, яка першою надає таку допомогу.

Треба розуміти, що Служба не створює робочі місця – це не її функція. І щоб вирішити питання безробіття потрібні комплексні заходи, для яких необхідні відповідні ініціативи від органу, що контролює діяльність Служби – Міністерства соціальної політики. А їх, на жаль, немає.

Окрім того, законодавча реформа щодо зміни функціонування будь-якої галузі потребує ухвалення Парламентом. На сьогодні ж, жодні проекти законів щодо реформування Державної служби зайнятості не подані на розгляд ні Уряду, ні Верховній Раді України. Прикро, якщо під приводом реформування відбудеться звичайна зміна назви установи. І чергова ініціатива Мінсоцполітики стане піар-акцією на житті людей.

Тому, я ще раз звертаюся до Міністра соціальної політики Павла Розенка з проханням надати за наявності копії наказів про звільнення керівництва Державної служби зайнятості та проекти документів, відповідно до яких створюватиметься Національне агентство зайнятості. У разі ж якщо такі розпорядчі документи та проекти відсутні, то прошу сказати правду, щоб люди знали, якою буде їхня подальша доля.

З повагою,

народний депутат України,

Голова Комітету ВР з питань

соціальної політики, зайнятості

та пенсійного забезпечення Людмила Денісова