Fotoinform

Жінки на війні… Можливо це сама гірка, сама страшна сторінка Другої Світової війни. Саме в той тяжкий період вони, такі тендітні і молоді, воювали нарівні з чоловіками. Їх дух патріотизму і любов до Батьківщини врешті решт перемогли, саме тому і вистояли вони у запеклому двобої проти фашизму. Країна гідно вшанувала героїнь, яких ворог із жахом називав «Нічними відьмами». Про них написано чимало книг, знято кінострічок, присвячено чудові вірші та пісні. Серед славетної когорти цих героїнь і Антоніна Федорівна Худякова – славетна військова льотчиця, історик та краєзнавець.

Довідково:
Антоніна Федорівна Худякова народилася 20 червня 1917 року в селянській родині села Нова Слобода Карачевського району на Брянщині. Федір Миколайович і Меланка Василівна Худякови мали дванадцять дітей. Антоніна була сміливою, вольовою та самостійною дитиною. В школу ходила за сім кілометрів від свого села. Після закінчення школи в 1933 році вступила до Бежецького індустріального технікуму на відділення, де готували електрогазозварювальників. Через три роки Антоніна отримала середню технічну освіту і в 1936 році була направлена на роботу до Дніпродзержинська. Працювала майстром на вагонобудівному заводі, а після роботи, будучи дитиною свого часу, викладала в школі фабрично-заводського навчання та займалася парашутним спортом в місцевому аероклубі. В 1939 році вона закінчила навчання в аероклубі й одразу ж поїхала в Херсонську авіашколу, по закінченню якої працювала льотчиком-інструктором в Орловському авіаклубі.

З початком війни, у жовтні 1941 року, Худякова пішла добровольцем до Червоної Армії. Спочатку воювала в складі льотної частини Раскової, потім –у полку Бершанської. Після закінчення у 1942 році курсів вдосконалення командного складу вона, однією з перших, прийшла у Таманський авіаційний жіночий полк нічних бомбардувальників (саме той, який згодом фашисти назвуть «нічними відьмами». Брала активну участь в обороні Північного Кавказу, ліквідації німецьких військ на Таманському і Кримському півостровах, у Білорусі, Польщі, Східній Прусії, Німеччині. Пройшла шлях від сержанта до гвардії старшого лейтенанта, від командира екіпажу до заступника командира ескадрильї. До кінця війни гвардії старший лейтенант А.Ф.Худякова здійснила 926 бойових вильотів, скинула 130 тонн бомб. Перемога застала Антоніну Худякову у госпіталі, в останньому бою вона отримала контузію. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року їй присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджена багатьма орденами та медалями.
Після війни дивізія була розформована і А.Ф. Худякова вийшла в запас. Працювала в місті Тейково Івановської області головою районного Осоавіахіму. Пізніше її чоловіка, теж військового льотчика, Ігоря Семиреченського перевели на службу у військовий гарнізон міста Олександрії Кіровоградської області, де вони й оселились (за матеріалами Вікіпедії).

А.Худякова завжди була людиною з активною громадянською позицією, яка, розуміючи важливість патріотично-виховного виховання, чимало часу віддавала підростаючому поколінню. Саме завдяки наполегливості Антоніни Федорівни, був створений Олександрійський краєзнавчий музей, в якому вона пропрацювала з 1980 р. до 1991 р. Її життєвий і трудовий шлях став прикладом для багатьох музейників. Вона зуміла згуртувати навколо себе команду, яка вела інтенсивну фондову та науково-збиральницьку роботу. Співробітниками опрацьовувались та комплектувались архівні матеріали, публікувались статті та наукові дослідження. Згодом музей став візитною карткою міста Олександрії. У грудні 2003 року Олександрійському краєзнавчому музею цілком заслужено було присвоєно ім’я Антоніни Федорівни Худякової. На батьківщині Героя, в місті Карачеві, ще за її життя Антоніні Федорівні було встановлено пам’ятник. А на будинку в місті Олександрії, де проживала прославлена льотчиця встановили меморіальну дошку. Її ім’я увічнено також в м. Тейково, на будинку колишнього аероклубу.

В експозиції «Зірка в нічному небі» представлено документально-інформаційні матеріали, копії фотографій та фото славетної жінки, нашої колеги, історика Антоніни Худякової.

Валентина Ноженко