Fotoinform

На виставці окремими експозиційними блоками представлено 33 роботи учасниць міжнародного онлайн конкурсу «Пташка – вісник добра» організованого Open Art Academy (керівник – Світлана Шиль), які ілюструють традиції та неповторну красу Петриківського й Самчиківського розписів. Доповнюють експозицію роботи відомих майстринь – Віри Єрифи (1980) «Сонячна птаха» (2022), Лілії Зоркіної «Дух» (2024) та «Українське коло» (2024) й Лілії Горбель (1984) «Різдвяна зірка» (2023) та «Берегиня» (2024), які мисткині передали до фондового зібрання нашого музею. Представлені твори поєднують традиції й сучасність, професіоналізм та натхнення.

Дуже приємно, що останнім часом багато мистецьких проєктів спрямовані на популяризацію та збереження народного мистецтва - це об’єднує, надихає і мотивує, особливо в умовах російсько-української війни коли йде спроба знищення українського культурного надбання.

Конкурс «Пташка – вісник добра» об’єднав початківців та знаних майстринь різних вікових категорій, які працюють у таких популярних напрямках народного малярства як Петриківський та Самчиківський розписи. Open Art Academy - єдина онлайн платформа для творчих людей, де викладають українські митці та народні майстри. Академія організовує курси, майстер-класи з класичного живопису та народних розписів, навчає онлайн та проводить конкурси, виставки й марафони. Так з’явилася подія «Автентична Україна», де є ряд челенджів з Петриківського розпису. Учасницям, роботи яких за результатами конкурсу набрали понад 65 балів, було запропоновано участь у циклі виставок в різних містах. Вік наймолодшої авторки становить 10 років, найстаршої – 67 років. Музей мистецтв став майданчиком для презентації виставки в нашому місті, адже наша команда дотична до складу журі, до якого увійшли: народна майстриня України, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстриня з Самчиківського розпису Ольга Машевська, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Лілія Зоркіна, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Лілія Горбель, викладач декоративно-прикладного мистецтва, майстриня з Петриківського розпису Віра Єрифа та директорка Музею мистецтв Тетяна Ткаченко. Також він згуртував майстринь, яких складна ситуація в Україні зірвала з власних домівок та розкидала по світу, адже цієї весни не всі птахи мали змогу повернутися до рідних домівок. Вони залишилися на чужині під тимчасовим захистом в різних містах Польщі, Німеччини, Великобританії, Норвегії, Іспанії, Франції, Люксембургу, США та звісно України. Творчість рятує від бурхливих думок та знижує рівень стресу і неспокою.

Це вже не перша плідна співпраця з талановитою художницею Світланою Шиль, адже мисткиня була учасницею пленеру в рамках 50-о ювілейного свята Всеукраїнського театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» у вересні 2020 року під час якого написала картину «Академічний музично-драматичний театр» (2020), яка поповнила фондову збірку нашого музею.

Петриківський розпис зародився на Дніпровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва. Традиційно ним прикрашали оселі - стіни всередині хати та ззовні, особливо навколо дверей та вікон. Пізніше орнаменти мігрували на предмети побуту - скрині та інші меблі, музичні інструменти. Є кілька основних елементів «петриківки», які роблять цей декоративний розпис впізнаваним - усі квіти є фантастичними, своєрідною емблемою розпису стала цибулька, яка нагадує відбиток цибулини розрізаної навпіл, квітка-кучерявка, яка має своєрідний закручений гребінець, особливим елементом є петушиння - тонкі лінії, які надають розпису певної прозорості на невагомості. Найкращий інструмент для написання - це пензлик із котячої шерсті або «котячка». В композиціях використовуються тільки плавні з’єднання характерні для природних форм та природні кольори й відтінки, великі та малі форми об’єднуються, завершується «пітушинням».

Самчиківський розпис як вид декоративно-ужиткового мистецтва зародився у селі Самчики орієнтовно наприкінці XIX - на початку ХХ століття та поширився південно-східною Волинню, на межі з Поділлям. Це переважно сюжетна техніка, виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий, без розриву ліній. Раніше «самчиківку» можна було побачити лише у вигляді барвистих стінописів із функцією оберегу. Зараз традиційний розпис наносять на полотно та папір: малюють картини, плакати, листівки, створюють календарі. Цей орнамент можна побачити на керамічних виробах, одязі тощо. Він не поступається петриківському, знаний в Україні та світі. В його основі лежать композиції «вазон», «райське дерево», «дерево життя», «хресне та світове дерево» й «дерево розпуття». Базові кольори - жовтий, зелений, синій та червоний. Доповнюють їх фіолетовий, коричневий та чорний. Спершу олівцем малюють ескіз, далі наноситься акварельна фарба, так позначаються кольори, які будуть на картині. Основними фарбами (це гуаш або акрил) наносять колір - від світлого до темного. Відрізняють Самчиківський розпис від інших кольори, техніка виконання та композиція.

Анна Недлінська