Fotoinform

Добрим та щирим у спілкуванні, а іноді й відверто неговірким, абсолютно простим, з іронічним ставленням до оточуючого світу, незалежним, з неповторним гумором – таким запам’ятався нам майстер-графік Володимир Кир’янов. На жаль, вже четвертий рік його немає з нами, але пам'ять про цю непересічну людину назавжди залишається в наших серцях…

Володимир Васильович народився 15 березня 1951 року у місті Кіровограді (нині Кропивницький). З раннього дитинства цікавився музикою, творчістю, як всебічно розвинена особистість довго не міг визначитися з подальшим життєвим шляхом, тому після школи змінив декілька навчальних закладів, поки не зробив остаточний вибір на користь образотворчого мистецтва. У середині 70-х років навчався на образотворчому факультеті Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії імені А. Луначарського (нині Російський державний інститут сценічних мистецтв). Саме навчання допомогло закласти основи його художнього мислення, дало ази професійної школи, сформувало художній смак та почуття пропорції.

Після закінчення закладу повернувся до міста і працював оформлювачем художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР, на заводі «Гідросила» (1980–93 рр.).

Творчий ентузіазм і фантазія, невтомна праця і постійне самовдосконалення зробили Володимира Кир’янова яскравим представником української мистецької еліти, відомого далеко за межами нашого краю, чий незаперечний талант був офіційно підтверджений у 1992 році статусом члена Національної спілки художників України. Художник завжди був незмінним учасником чисельних виставок обласного, республіканського та міжнародного рівня, серед яких - ІV виставка книжкової графіки «Художник і книга» (місто Київ, 1983), міжнародне бієнале «Імпреза-89», «Імпреза-91» (місто Івано-Франківськ), виставка художників у рамках Року культури України в Росії (місто Москва, 2002). Як художник-ілюстратор Володимир Васильович співпрацював з видавництвами Кропивницького, Києва, Кишинева, Кривого Рогу, Москви. Створив ілюстрації до книг Віктора Шила «Лезо голки» та «Практика: 1962-1991» (1991), Миколи Сомова «Латиною, між іншим. Словник латинських виразів» (1992), Олександра Жовни «Вдовичка» (1996), Григорія Гусейнова «Станційні пасторалі. Сповідь дитинства» (1991), збірки поезій Валерія Сидніна, Осипа Мандельштама «Вибране» (1997), Валерія Гончаренка «Парад химер» (1999) та ін.

Самобутність його творчості виявилася в багатьох карикатурах, численних шаржах та малюнках, книжкових ілюстраціях та пізніше в комп’ютерній графіці. Сатира у поєднанні з містицизмом, різноманітні химери перетворюють його роботи на справжні фантасмагоричні світи, що змушують замислитись кожного. Графічні композиції митця впізнаванні, але їх треба оглядати неквапливо, вдумливо,зосереджуючись на художніх образах та символах. Він іронічний, але не зловтішається, по-філософські глибокий, але не моралізує, аналітик, і разом з тим і дотепний жартівник. Сюжети робіт можуть бути настільки несподіваними, що слід уважно вдивлятися в кожну деталь, щоб зрозуміти хід його думок…

Хотілося би ще й нагади про те, що Кир’янов був чудовим карикатуристом: редактори майже всіх кропивницьких видань із задоволенням брали карикатури та гумористичні малюнки Володимира Васильовича. В цих роботах він із властивою йому неповторною манерою висміював людські вади та пороки.
У фондовому зібрані Музею мистецтв зберігаються дванадцять творів Кир’янова в техніці туші й пера: дві ілюстрації до повісті М.В. Гоголя «Як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» (1983), «Лісовик» (1986), «Щури» (1988), «Свято драбини» (1990), «Лісоповал» (1986), «Сон або летаргія висновку», «Гармонія безладу» (2006), «Смуток сходів» (2006), «Фортеця Святої Єлисавети» ( 2001), «Князь Потьомкін» (2000), «Митець» (2002).

Графічні твори майстра знаходяться у фондовому зібранні Музею мистецтв та Художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна м. Кропивницький, Дирекції виставок Національної спілки художників України та Дирекції виставок Міністерства культури України та багатьох приватних колекціях Австрії, Італії, Росії, Ізраїлю та Франції.

Іскрометний гумор, сатиричність і гротескність робіт, неповторна індивідуальність мислення митця дали привід шанувальникам творчості Володимира Кир’янова називати його «наш місцевий Гойя»…

Леся Нестройна