Fotoinform

Це свято наразі є дуже важливим та актуальним в України, оскільки важко переоцінити історико-пізнавальне значення архітектури, як своєрідного літопису, особливо в умовах збільшення інтересу до вітчизняної історії та краєзнавства, викликаних державотворчими процесами та війною на сході країни. Воно також дає нам чудову нагоду вкотре вшанувати та подякувати творцям «поезії, що в камені застигла», за естетичну насолоду та додатковий привід для гордості справжнім патріотам свого краю. До того ж, архітектурне обличчя міста набуває особливо важливого значення в умовах розвитку туристичної галузі та формування привабливого туристичного іміджу краю з метою масового залучення відвідувачів з інших регіонів України та зарубіжжя.

Кропивницькому в цьому сенсі дійсно пощастило, адже тут залишились унікальні архітектурні перлини, які приємно шокують навіть самих вибагливих екскурсантів із великих мегаполісів, які з певним скептицизмом їдуть в наше «провінційне степове місто» після чергового турне по Європі. Кожного разу, спостерігаючи під час екскурсії еволюцію настрою екскурсантів від зверхності до захоплення, відчуваєш вдячність геніальним архітекторам, які дали нам можливість гідно презентувати колишній «Маленький Париж», в першу чергу – нашому земляку Якову Паученку, якому судилося створювати цивілізаційне європейське обличчя Єлисаветграда на межі ХІХ-ХХ століть, про що красномовно свідчать, зокрема, слова з некролога: «Незаперечною заслугою Паученка є те, що він першим у нашому місті створив зразки художньої архітектури».

Саме унікальні архітектурні шедеври Якова Васильовича складають на сьогодні левову частку неповторного архітектурного ансамблю центральної частини сучасного міста, милуючи око та викликаючи щире захоплення у його численних гостей. Вони - найкращий пам’ятник видатному майстру, а ще – незмінна складова Старого міста та відповідного екскурсійного маршруту. За проектами Якова Паученка було споруджено лікарню Червоного Хреста Святої Анни, будинок купця Соловйова, театр «Ілюзіон», Гостинний двір, Міжнародний кредитний банк, будинки лікарів Вайсенберга та Мейтуса, водолікарню Гольденберга, лікарню у Новомиргороді, Вознесенський собор у Бобринці та інші. Всього – понад 20 зафіксованих об’єктів, кожен з яких – справжня архітектурна перлина.

Приємно, що місцеві художники, розуміючи естетичне, історичне та патріотичне значення дорадянської архітектури, постійно звертаються у своїй творчості до цієї теми, з ентузіазмом відтворюючи унікальні архітектурні перлини на своїх полотнах та з гіркою іронією жартуючи: «Був стиль бароко, а став барако!». Завдячуючи цим небайдужим майстрам пензля постійною складовою музейної експозиції є тематичний блок із красномовною назвою «Мальовничі куточки нашого міста», картини якого часто віддзеркалюють радянський та сучасний період міста на Інгулі, але презентують вони переважно архітектурні шедеври, створені наприкінці романтичного ХІХ та початку бурхливого ХХ століття, що фактично дає можливість проводити віртуальну екскурсію містом, дарувати відвідувачу естетичну насолоду та викликати захоплення цим творінням рук людських, різнобарв’ям архітектурних стилів, геніальністю архітекторів, що народжували такі унікальні шедеври, та певну ностальгію за епохою, що відрізнялась зовсім іншим вихованням, світосприйняттям, моральними устоями, рівнем культури, благоустрою та тією самою європейськістю, про яку ми наразі так мріємо.

Віртуальна експозиція «Архітектурний літопис Старого міста» дає можливість надихнутися позитивом і романтизмом теплих і ліричних пейзажів та здійснити своєрідну подорож у часі завдячуючи, зокрема - роботам А.Молодчика, які віддзеркалюють історію і атмосферу радянського Кіровограда 1950-1960-х років, часто стаючи основою пересувної виставки «Вулицями нашого міста». Серед них – «Площа імені С.М. Кірова. Облсільгоспвідділ» (1954), «Штаб Червоної гвардії у 1918 році» (1959), «Будинок Кіровоградського медичного училища», «Педінститут імені О.С. Пушкіна у Кіровограді» (1961), «Нові будинки по вулиці Шевченка у місті Кіровограді» (1961), «Будівля Кіровоградського Будинку офіцерів». Роботи цього художника набувають особливу історичну цінність з огляду на те, що місто досить швидко змінює своє обличчя (і не завжди у кращий бік), тож чимало будівель і пам’ятників, зокрема пам’ятник Богдану Хмельницькому у Центральному сквері, можна тепер побачити тільки у творах цього майстра пензля.

Справжньою одою нашому місту та зразком позитивного живопису стали також картини Сергія Шаповалова «Рання весна. Будинок Ельворті» (2003), Олександра Логвинюка «Ковалівська церква» і «Кафедральний собор», Алли Преображенської «Синагога» (2015). Остання до того ж презентує оригінальну техніку виконання, що надає виставці різноманіття і певного шарму.

Особливо приємно, що одним із лідерів серед архітектурних об’єктів міста, що стають героями художніх творів, залишається обласний художній музей – загальновизнана мистецька візитка краю. Тому підтвердження – картини Валерія Давидова «Ранок мого музею» (2017) та завідуючого відділу музею – картинної галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна» Анатолія Кімнатного «Кіровоградський обласний художній музей» (2010), ще одна робота якого - «Місто Кіровоград. Вулиця Гоголя» (2008) є черговим красномовним підтвердженням не тільки естетично-виховного, а й історико-пізнавального аспекту образотворчого мистецтва.

Олег Юрченко