Fotoinform

Фото Ігоря Філіпенка.

В умовах довготривалого і болісного становлення української нації та військової агресії з боку сусіда-неофашиста особливо важливого значення набуває творчість українських митців, чия активна громадянська позиція та реалізація її у своїх творах стають чудовим наглядним прикладом служіння рідній батьківщині. Це той випадок, коли мистецтво виконує не тільки культурно-естетичну, а й національно-патріотичну виховну функцію, орієнтуючись великою мірою на молодь – потенційних будівничих нової європейської української держави.
Фелікс Полонський був палким патріотом України, романтиком і поетом в душі, самобутнім художником з глибоким філософським осмисленням земного буття та своїм неповторним творчим «Я», завдячуючи чому авторство його робіт не викликає сумнівів на будь якій виставці.

Він із тієї славетної когорти, яку ми з гордістю називаємо «Художники-земляки». Народився 1 січня 1941 року в селі в селі Хмельовому на Кіровоградщині в родині військовослужбовця. Професійну освіту здобув на живописному відділенні Іванівського художнього училища, згадуючи, що на формування його творчих смаків і спрямувань найбільше вплинули викладачі з фаху Серафім Троїцький та Іван Калашников. Після закінчення в 1968 році з відзнакою цього учбового закладу Фелікс Полонський повертається на свою батьківщину, працює художником-оформлювачем у Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР.

Фелікс Михайлович був невтомним трударем, який постійно знаходився у творчому пошуку незалежно від настрою, поганої погоди чи пори року, оскільки професійне самовдосконалення мало для нього дуже важливе значення. Як наслідок – активна участь митця в чисельних обласних, всеукраїнських та зарубіжних художніх виставках, серед яких - «Виставка творів кіровоградських художників в Толбухіно, Болгарія» (1978), «Мальовнича Україна» (1991-2005), «50-річчя трагедії Бабиного Яру» (1991), «Голодомор 33» (1993), «Спорт в образотворчому мистецтві» (1998), «60-річчя Спілки художників України» (1998), «Осінній салон» (1993, 1994, 2000), «70-річчя Спілки художників України» (2008), «Барвиста Україна» (2013) та багато інших. Чимало у його активі і персональних виставок – у Кіровоградському художньому салоні (1993, 1999), Кіровоградському торгівельному об’єднанні «Барва» (1996), КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» (2002, 2004, 2006, 2011, 2016, 2020), КЗ «Кіровоградський міський художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна (2014, 2015), приватній галереї «Єлисаветград» (2016), у місті Вуперталь Федеративної Республіки Німеччини (1999).

До середини 1980-х років митець активно займався монументальним декоративним розписом, що вплинуло на подальший розвиток його творчості. Виконані Феліксом Полонським розписи можна і сьогодні побачити в обласному госпіталі для ветеранів війни, в Центрально українському національному технічному університеті та інших закладах нашої області.

І все ж для прихильників його творчості та широкого загалу він відомий в першу чергу як автор цілої серії ліричних, романтичних, поетичних пейзажів, виконаних переважно у жовтогарячому, багряному та синіх кольорах, що також стало своєрідною візитівкою майстра. Але любов Фелікса Михайловича до України не обмежувалась одою українській природі. Художник був закоханий в усе українське, часто віддзеркалюючи у своїх творах українську міфологію, автентичність, народні звичаї і традиції, українську історію, зокрема – її трагічні її сторінки, пов’язані з темами Голодомору 1932-1933 років, Другої світової війни тощо. Чимало своїх робіт митець присвятив непересічним особистостям, які вже давно стали символами України. Серед них Тарас Шевченко, Леся Українка, Микола Гоголь, Марко Кропивницький та інші.

Окрім всього іншого Фелікс Михайлович був талановитим графіком. Рівень його професійної майстерності можна було оцінити зокрема під час перегляду його персональних виставок графічних робіт в КЗ «Кіровоградський міський художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна (2015) та КЗ «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» (2020), вкотре переконавшись в українофільстві митця.

Нагородою за чудові твори образотворчого мистецтва та активну громадянську позицію Фелікса Полонського стали не тільки любов і повага з боку чисельної армії його шанувальників, а й офіційні відзнаки, нагороди, звання. Так, зокрема, ще у далекому 1970 році став лауреатом літературної премії імені Юрія Яновського в галузі образотворчого мистецтва, у 2004 році він був нагороджений Почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», у 2007 році став лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Національна традиція», в 2011 році був відзначений Грамотою Кіровоградської обласної ради, а в 2016 році отримує почесне звання «Заслужений художник України».
Досить плідною була співпраця митця з нашим Музеєм мистецтв, це і участь у тематичних виставкових проєктах, Великодніх Благодійних Аукціонах, пленерах та відкритті численних персональних виставок.

Наразі твори Фелікса Михайловича зберігаються у фондах музейних закладів України, приватних зібраннях України, Франції, Німеччини, Болгарії, Австрії, Польщі, Ізраїлю, США.

Виставка пам’яті Фелікса Полонського презентує 37 його творів. Переважно це пейзажі - «Сумна пора» (1988), «Дощі осінні» (1993), «Взимку» (1993), «Після дощу» (1994), «Світанок» (1994), «Сутінки» (1995), «Похмурий ранок (1997), «Перший сніг» (1998), «Зимовий ранок» (2000), «Стара церква» (2001), «Березень» (2001), «Після дощу» (2002), «Літній день» (2004), «Перший сніг» (2004), «Біля ставка (2009), «Листопад» (2013) та інші. Широкий тематичний спектр творчості художника наглядно ілюструють його роботи - триптих «Моя Україна», «Фантасмагорія» (1991), «Адам і Єва» (1998), «Мадонна» (2006), «Двоє» (2008), «Оголена» (2010), «Дволикий Янус» (2008), «Модильяні» (2015), а також остання робота митця «Портрет Чурльоніса» (2001).

Частину експозиції склав цікавий інформаційно-ілюстративний матеріал, який висвітлює життєвий і творчий шлях Фелікса Михайловича та меморіальні речі, представлені на виставці у форматі кабінету та творчої лабораторії художника.

Олег Юрченко