Fotoinform

Митець народився 28 січня 1962 року в місті Житомирі. Середню художню освіту отримав під час навчання в Дніпропетровському художньому училищі (1978-1982), після закінчення якого переїжджає на Кіровоградщину і два роки (1982-1984) працює викладачем дитячої художньої школи міста Олександрії.

У 1984 році поступає на факультет живопису Київського державного художнього інституту (сьогодні це Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури України). Після закінчення навчання у серпня 1990 року повертається до Олександрії, пов’язавши з цим містом усе своє подальше життя та викладацьку діяльність в Олександрійській дитячій художній школі.

Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства у жанрах натюрморту, пейзажу, портрету. Але справжньою візитівкою художника стали його дивовижні твори сакрального спрямування, в яких художник талановито поєднує традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасне виконання. Мистецтвознавці називають такий стиль творчою іконою, поставленою на національну основу, а ще - «релігійною поезією у фарбах». На їх думку, Охапкін не хоче просто наслідувати давні ікони, хоча, з іншого боку, і не бажає радикально віддалятися від традиції, закладеної ще в Римській та Візантійських імперіях. У своїх творах він прагне знайти золоту середину між традицією і його власним філософським висвітленням релігійного сюжету.

Показовими є і сказані свого часу на адресу митця слова мецената, громадської діячки та співачки Ольги Богомолець: «Вже багато років в кожній дитячій кімнаті у мене є ікона-картина від Олександра Охапкіна. Діти вибирали їх самі. Ці ікони-картини дозволяють наповнити простір добротою, радістю, теплом, світлом та любов’ю до рідного краю». Дуже влучна і вичерпна характеристика робіт майстра, сповнених ніжності, чистоти і гармонії та ствердження думки про вічність таких духовних цінностей як любов, добро і духовність.

Тож всупереч окремим критичним зауваженням відносно неприпустимості такого вільного тлумачення релігійних сюжетів та самої назви «ікона» для творів митця, його роботи викликають чисельні схвальні відгуки, зокрема – і з боку представників духовенства, оскільки вони щирі, добрі, позитивні та просякнуті любов’ю до України, її історії, культури, людей. Святі тут постають у образах одягнутих в національне вбрання жінок, чоловіків, дітей, а неодмінний атрибут кожної ікони художника – квіти, цілі букети та сплетені із трав вінки, роблять твори художника ще більш декоративними, демократичними, українськими. Фактично в них втілена мрія про Україну, але не сьогоднішню - хворобливу, безбожну і депресивну, а ту, про яку ми всі мріємо - квітучу і цивілізовану, в якій щирість людей і взаємна турбота долають усякий розбрат та відчуження, несуть порозуміння.

Виставкова діяльність Олександра Охапкіна завжди була дуже активною, насиченою і плідною як в самій Україні, так і за кордоном.
Він займається викладацькою діяльністю, виконує замовлення новозбудованих церков, для яких пише ікони, бере участь у розписі церковних інтер'єрів. Так, у творчому тандемі з директором Олександрійської художньої школи Степаном Федоровичем Ніколенком Олександр Охапкін виконав живописні панно, дерев’яні та металопластикові композиції для приміщення дитячої бібліотеки імені Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Покровської церкви та церкви святих Анастасії і Федора, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла міста Кропивницького. Окрім цього, він талановитий ілюстратор, який активно співпрацює з видавництвом імені Олени Теліги.

Сьогодні роботи Олександра Ігоровича займають гідне місце у фондах Національної спілки художників України, Державного музею народної архітектури та побуту України, інших музеїв України, приватних колекціях Німеччини, Франції, Польщі, Канади, Англії, Австралії, США, Італії та інших країн. Його ікони стали окрасою багатьох церков і соборів України та світу, серед яких церква Святого Володимира у Парижі та собор Святого Юра (Львів), київської церкви Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, в церквах міст Олександрії та Кропивницького.

Один з його творів «Думи мої…» (2014) став складовою фондового зібрання Музею мистецтв і наразі презентується у форматі виставки однієї картини з нагоди 60-річного ювілею митця. Згідно своєї назви ця картина є проявом глибоких роздумів про Україну, дотику до її історії, культури, автентичності, дивовижної постаті славетного Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка, ілюстрацією до окремих його літературних творів, зокрема – загальновідомої «Катерини», що є дуже важливим в умовах національного відродження нашої держави та необхідності патріотичного виховання її майбутніх будівничих.

Олег Юрченко